Духовне

Різдво і Новий рік: як будете святкувати?

Якщо життя уявити як шлях довжиною «в сімдесят років, а при більшої міцності – вісімдесят» (Псалом 89:10), то для кожної людини свята займають особливе місце. Смороду стояти, немов верстові стовпи на довгому шляху, прокладеному крізь болота, степи і ярі. Біблійне назву «долина смертної тіні» (Псалом 22:4) – досить точна характеристика такого шляху.

Після чергового свята людина мимоволі чекає наступного випадку відпочити і повеселитися, а тому поглядає на календар. Точно так само ми живемо від відпустки до відпустки: швидко гортаючи сторінки з трудовими буднями, де оку ніде зупинитися, і від яких на душі радості немає, ми помічаємо лише червоні числа, незалежно від їх смислового навантаження.

Для більшості людей робота є усвідомлена необхідність, свята ж – спосіб зняти нервову напругу і уникнути депресії. Знову буде шопінг, обтяжливий для гаманця, і веселі застілля, важке для організму. Комуністичні гасла «скоріше б ніч пройшла – і знову на роботу!» вже нікого не надихає на подвиг.

Провідні світові релігії – іудаїзм, християнство та іслам, також мають свої свята. Для «колективного несвідомого» вони уособлюють собою саму релігію і деколі навіть підміняють її. Для частини людей, які считают себе справжніми християнами, прихід на свято до церкви і є суть віри. Про таких жартують: «як прийду до церкви – то Різдво, Великдень!».

Прочитайте про молитву на кожен день – вона допоможе вам у складних ситуаціях

Вже багато років у східних слов’ян особливе місце займають січневі свята, пов’язані з християнством. Після 1917 року так вже склалося, що доводитися святкувати Новий рік, потім Різдво, а після них – знову Новий рік і Різдво, позначені уточненням «старі». В деяких місцях розселення мігрантів, наприклад, в Карлових Варах, ця ситуація особливо помітна.

Пов’язаність язано це, перш за все, з більш високим відсотком російськомовних жителів по відношенню до місцевого населення – 4 000 «наших» до 50 000 загального числа жителів. Місцеві обивателі (католики і протестанти) святкують Різдво 25 грудня, і це відбивається на робочому графіку багатьох приїжджих з країн колишнього СРСР. Тому часто їм доводиться святкувати обидва свята – католицький зі своїми колегами, і православний з ‘ єю.

Навряд чи можливо знайті но одні європейський народ з такою календарної плутаниною. Виняток становлять хіба що євреї, які вже в давнину малі два головних Новіх року (два інші – для дерев і худоби були суто «технічним» явищем). Один вони справляли в березні-квітні, на згадку про вихід з Єгипту, коли євреї були врятовані від першого в історії офіційного геноциду. (У християнській традиції це свято стало Великоднем.) Інший же відзначали у вересні – саме цей останній Новий рік тепер святкується як офіційний в Ізраїлі та в Діаспорі. Це час посилених молитовник, після яких в останній день свята настає строгий одноденний піст (так звань, «Судний день»).

Такий підхід до осінньої дату Нового року цілком логічний, бо зміна календаря відзначає кінець жнив і підведення підсумків. Однак цими Новими роками єврейський календар не обмежується. В іудаїзмі існує чотири нових рокі, кожен з яких має свою назву та обґрунтування. Так, наступний Новий рік очікується в лютому – це Новий рік дерев. І тут немає нічого дивного, так як в давніх культурах релігія мала економічну базу. Так, Новий рік для дерев зазначає термін, починаючи з якого землероб може користуватися плодами своєї праці. Тобто, посадивши саджанець, він не знімав з дерева плоди протягом перших трьох років, а на четвертий рік роздавав урожай бідним. Лише на п’ятий рік він міг залишити весь урожай собі. Тому, саджанець, посаджений восени, у лютому вже мав вік один рік, що вкорочувала годину очікування дозволеного врожаю. Цей закон явно проглядається у притчі про безплідною смоковниці і терплячому виноградарі (Луки 13:6-9).

Користь багатьох стародавніх релігійних законів обґрунтовує сучасна наука, наприклад, коли мова йде про піст, який вченими сприймається як спосіб трохи розвантажити організм від надлишкового харчування. Про це ж говорив і Аристотель, який стверджував, що через релігію людина краще сприймає потрібні закони, не вимагаючи їх логічного обґрунтування.

Виникає резонне питання – який сенс новорічного свята в християнській культурі? Адже для багатьох людей, особливо – невоцерковлених, Новий рік ставши чи не настільки ж важливим як власний день народження. Альо чі люди замислюються про його істинному значенні?

Подивимося на це свято з точки зору Біблії. Так, Луки 2:21 повідомляє: «як сповнились вісім днів, коли мали обрізати, дали Йому ім’я Ісус, нареченное ангелом перш за Його зачаття в лоні». Тоді, якщо Різдво традиційно припадає на 25 грудня, то саме 1-го січня слід святкувати дві події: обрізання первістка у діви Марії і дарування Йому імені. Подібний ракурс абсолютно змінює сенс того свята, який на схід від так званого «залізноі завіси» місцеві жителі зазвичай зустрічають після привітання президента і під оплески вилітають пробки від шампанського. Слова «з Новим роком, з новим щастям!», які всі ми чули з дитинства, зовсім не відображають того сенсу, який в цей свято вклали християни Європи, які перенесли Новий рік з середини березня (як це було в античному Римі) на 1-е січня.

Також звернемо увагу на згадані в Луки 2:21 новини. Стародавній обряд обрізання, практикувався на Близькому Сході ще до євреїв, в Біблії придбав незвичайне значення – знак завіту з Богом (Буття 17:11), або, по-сучасному, укладення з Ним (невигідного) договору. (Єврейської ментальності договір може бути тільки вигідним, інакше навіщо взагалі він потрібен!) А наділення ім’я ям також описувало особливі стосунки з Богом, так як в Біблії повідомляється про декількох випадках перейменування людей, найвідоміший з яких – перейменування Симона, сіна Іони, у Петра. (Подібне перейменування було досить показовим для галілейського рибалки, якого Ісус Христос зробив апостолом і «ловцем людиною».) У глибоку давнину імена також носили символічний характер і часто відображали якісь передпологові новини. Так, наприклад, в 1 Хронік 7:23 читаємо: “і ввійшов він до жінки своєї, і вона зачала, і породила сина, а він назвав ім’я йому “Берія”, тому що нещастя (бераа) спіткало дім його”. Частіше ж імена давалися як би авансом, щоб визначити долю дитини. Чудовий приклад – юнак Евтих («Щасливчик»), випадково випав з вікна третього поверху, але відроджений апостолом Павлом (Дії 20:7-12); такий несподіваний і дивний поворот подій батьки навряд чи могли уявити, коли дали своєму немовляті це ім’я.

Відомо, що ім’я “Ісус”, яким ангел покаравши найменувати дитя Марії, пов’язаність язане з добрими сподіваннями, що помітно вже в самій фразі: “і даси Йому ім’я Ісус, бо Він спасе людей своїх від гріхів їх” (Мф. 1:21). Тому, Новий рік має особливе сакральне значення, не менше, ніж звичні нам Різдво і Великдень. В цей день, тобто 1-го січня, необхідно святкувати розставання з тяжким і сумним минулим і народження нових надій. Розставання з минулим сімволізує обрізання крайньої плоті немовляти, а народження нових надій заклалося в самому імені того, Хто народився за тиждень до Нового року: ім’я «Ісус» (Йєгошуа) складено з двох єврейських слів – «Господь» і «спасіння». І якщо юдеї в Судний день (Йом-кіпур) моляться і постять, намагаючись вимолити собі «добрий рік» (шана това), то багато християн за дзвоном келихів забувають про релігійної суті свята. У бризках шампанського, яке після закріплюється коньяком або горілкою, і під салат «Олів’є», який для когось може перетворитися на базі яку подушку, втрачається початковий сенс цього великого релігійного свята. Дві тисячі років тому тесляр Йосип і діва Марія відсвяткували його в юдейському місті Вифлеємі (скоріше за все, в колі родичів Йосипа) без найменшої підозри про те, що він перетвориться в світове гуляння біля ялинки, супроводжуване шопингами і рясними застіллями.

А як ви будете святкувати? З наступаючими!

Автор статті: Олександр Тарасенко, пастор церкви «Джерело» у Карлових Варах

Читайте нас : наш канал в GoogleNews та Facebook сторінка - Новини України