П-35 була прийнята на озброєння ще у 1962 році, а вдарити нею могли або з берегового ракетного комплексу “Редут” або з підземного “Объект-100”
Джерело: Defence Express
РФ для ударів по Україні використала ракету П-35 (3М44 “Прогрес”), уламки якої були знайдені, а фото вже з’явились у мережі. Це перший відомий випадок її застосування.
На зображеннях, з додатково розмитим Defense Express фоном, видно уламки П-35, яка відрізняється значними габаритами. Бо мова йде про ракету довжиною у 10 метрів та стартовою вагою у 4 тонни, яку розроблювали у 50-х роках, а прийняли на озброєння у 1962 році.
Вочевидь вона була збита, й враховуючи те, що це протикорабельна ракета, скоріш за все ворог цілив нею у об’єкти в південних областях.
І хоча у цій груді металу доволі важко розізнати П-35, але ця ракета має доволі характерні крила. Й Defense Express з власних джерел має підтвердження, що мова йде саме про цю ракету.
Попри вік П-35 все ще знаходиться на озброєнні РФ. Зокрема вона є засобом ураження берегового ракетного комплексу “Редут”. Станом на 2021 рік їх кількість оцінювалась у 8 пускових.
Окрім того, ракета П-35 використовується у стаціонарному комплексі “Утес”, який також відомий під назвою “Объект-100”. Це підземний об’єкт, який розміщений біля Балаклави. Самі ракети у пускових у ньому сховані під землею та підіймаються лише перед стартом.
Загалом у РФ було лише два таких комплекси – у Криму та на острові Кильдин у Баренцевому морі (за наявною інформацією – покинутий).
Кримський “Объект-100” після анексії півострова був відновлений РФ у 2016 році та час від часу здійснював пуски ракет. Також у планах Кремля була модернізація комплексу з метою встановлення на ньому пускових шахт під ракети “Оникс” та “Циркон”. Також ракети П-35 були на озброєнні ракетних крейсерів проєкту 58, але всі вони вже списані.
Але яка саме пускова була використана для удару невідомо. Водночас використання навіть таких засобів далекобійного ураження більше схоже просто на бажання вдарити бодай чимось.
Справа в тому, що П-35 навіть в останній версії модернізації (3М44), яка була прийнята на озброєння у 1982 році, вже тоді вважалась архаїчною. Дальність її застосування складає до 300 км (за деякими джерелами у версії 3М44 до 460 км), швидкість – до 1800 км/год (за іншими джерелами 2200 км/год), розмір бойової частини до 930 кг (ФКБЧ 4Г48).
Система наведення цієї протикорабельної ракети класична для того часу – інерціальна на маршевій ділянці та вмикання активної радіолокаційної головки самонаведення на кінцевій. Профіль польоту, від якого залежить й дальність: 400 метрів, 4 км або 7 км, але перед атакою об’єкта ракета знижується на висоту 100 метрів.
Також була закладена можливість ураження наземних, точніше – берегових цілей. Але через систему наведення вони мали бути радіоконтрастними. Таким чином пуски ворогом ракет П-35 чимось дотичні до застосування Х-22, які використовуються ним для терористичних ударів по містах.
