Пуштуни – народ, який живе в основному в Пакистані та Афганістані, але також в Індії Та Ірані. Розмовляють мовою пушту, яка належить до індоєвропейських мов. На сьогоднішній час кількість пуштунів у світі оцінюється близько 42 млн.. І хоча пуштуни офіційно рахують індо-європейцями, єврейські звичаї, яких вони дотримуються до сьогоднішнього дня для вчених – суцільна загадка. Офіційно пуштуни сповідують сунітський іслам, проте…
На відміну від мусульман, які провожять обряд обрізання хлопчиків після навершених 12 років, пуштуни обрізають на восьмий день так як і євреї.
Пуштуни використовують таліт катан, який вони називають кафан. Таліт катан – або малий таліт – це прямокутний кусок тканини з вирізом для голови і спеціальними кісточками-бамбосиками на чотирьох кінцях. Переважно вдягається під одежу. В юдаїзмі вважається формою виконання однієї із заповідей Тори (Втор. 22,12). Цей звичай згадує і Євангеліє від Матея (Мт. 23, 12).
Пуштуни також використовують і таліт ґадол (великий таліт) – прямокутне покривало на голову і плечі, яке накладається юдеями в часі молитви. Тільки називають його інакше – джой-намаз.
Пуштуни святкують суботу. У суботу заборонені ті ж види діяльності, що й заборонені єврейською традицією. Також на честь суботи пуштуни печуть 12 традиційних єврейських хлібів – халів, на згадку цього звичаю в Єрусалимському Храмі. Також у переддень суботи найстарша жінка в домі запалює суботню свічку.
У системі харчування пуштуни не дотримують мусульманського закону халялю, а єврейського кашруту. Зокрема не їдять м’ясо верблюдів та коней, що є в ісламі дозволено. Не їдять разом молочну і м’ясну їжу на відміну від інших мусульман. Також і птахів вони розділяють на чистих і нечистих.
Певні групи пуштунів ідентифікують себе з ізраїльськими племенами – Ашер, Шімон, Ґад, Нафталі, Реувен, Леві, Манаше, Ефраїм. Так пуштунське плем’я Раббані ідинтифікує себе з ізраїльським племенем Реувен, Шінварі – з Шімоном, Левані – з Леві, Дефтані – з Нафталі, Джаджі – з Ґадом, Ашурі – Ашером, Юсефай – сином Йосифа Манаше, Афраді – з Ефраїмом.
Серед них часті імена Ісраел та Шмуел, які ніколи не зустрічаються серед мусульман. Самі пуштуни називаються себе також і «бану Ісрел» – сини Ізраїлю та стверджують що вони потомки десяти ізраїльських племен, виселених ассирійським царями з землі Ізраїльської.
У своєму соціальному житті пуштуни не стільки керують ісламським законом – шаріатом, як законом пуштунів – Пуштунвалі, який має надзвичайно багато паралелей із Старозавітнім Законом – Торою. Навіть книги в яких записано Пуштунвалі вони називають Товрад Ель Шафір.
Весілля в пуштунів відбувається з багатьма єврейськими звичаями, зокрема балдахіном – хупою і перстнями-обручками. Дотримуються пуштуни і закону левірату (Втор. 25,5-6) – якщо чоловік помирає, не залишивши після себе потомства, то найближчий родич зобов’язаний одружитися із його вдовою, причино діти, що народжуються з такого шлюбу рахуються дітьми покійного. Пуштуни теж дотримуються законів сексуальної чистоти, описаних в Торі.
Пуштуни святкують теж і Йом Кіпур – Судній день, або день примирення. Цього свята ісламська традиція не знає.
Також пуштуни дотримуються і звичаю цапа-відбувайла (Лев. 16).
Пуштуни як і решта мусульман моляться в мечетях. Але більшість із них в часі молитви повертається в сторону Єрусалиму, а не Мекки. Етнологи зафіксували свідчення старих пуштунів, що колись у їхніх мечетях зберігалися книги П’ятикнижжя Мойсеєвого – Тори.
Етнологами зафіксований звичай, що в часі епідемій пуштуни ріжуть річне ягня і його кров’ю скроплюють одвірки своїх домів, що маж пряму паралель у святкуванні першої Пасхи синами Ізраїля в Єгипті так як це нам описує біблійна книга Виходу.
Цікавий звичай, який не має паралелей у мусульманському світі – ставити Книгу Псалмів під подушку хворої людини, з метою отримати здоров’я для хворого, має свої паралелі у світі деяких юдейських спільнот.
Шестипромінна зірка Давида – меґен Давід (дослівно – щит Давида) є для пуштунів таким ж національним символом, як і для сучасних ізраїльтян.
Ці факти не підтверджують на 100% традицію пуштунів про те, що вони – потомки втрачених десяти племен Ізраїля, але потребують кращого і детальнішого вивчення.
За матеріалами “IsraLov” часопису “Collegium antropologicum”
