Солдат Ігор Лосич із позивним «Шрам» розповів про свій перший бій у піхоті, успішне відбиття атаки російських штурмовиків під Вовчанськом та поранення, після якого він втратив ногу й нині проходить реабілітацію.
За його словами, під час одного з боїв під Вовчанськом прикордонники разом із побратимами успішно відбили ворожу атаку на одній із позицій. Наші воїни знищили всіх російських штурмовиків. Ігор зазначає, що це був його перший бій у піхоті, у якому він особливо гостро відчув гордість за те, що є військовим і захищає Батьківщину.
До цього бою Лосич десять місяців служив навідником СПГ-9 і щодня виконував бойові завдання. Коли виникла потреба стати піхотинцем і терміново «закрити» важливу позицію в зоні відповідальності підрозділу, він без вагань виконав наказ. Окопи прикордонників розташовувалися у лісосмузі на узвишші, нижче була пересічена місцевість. Основна лінія оборони ворога, за словами Ігоря, знаходилася за 350–400 метрів, а приблизно за 60 метрів від позицій українських воїнів була ще одна посадка, куди російські штурмові групи періодично просочувалися, що призводило до стрілецьких боїв.
Лосич розповідає, що ворог постійно «промацував» нашу оборону і вів вогонь з артилерії, дронів, мінометів та СПГ. У деякі дні, за його словами, по прикордонниках завдавали до двадцяти ударів. У день описаного бою росіяни також активно обстрілювали опорний пункт. Ігор перебував у бліндажі й готував кулемет MG-42 до бою, придумавши, як працювати з ним без помічника: він розділив стрічку з набоями на три частини приблизно по тридцять набоїв у кожній.
У перерві між обстрілами він вийшов на свіже повітря, але саме в цей момент пролунав наказ командира «До бійниць!». За словами Ігоря, близько двадцяти російських військових бігли прямо на позиції прикордонників. Він зарядив першу «тридцятку», перекинув стрічку через ліву руку, прицілився й відкрив вогонь короткими чергами, разом із побратимами зліва і справа. Він розповідає, що противник падав, а поранені кричали та кликали на допомогу, однак на позицію прилетіли українські безпілотники, які остаточно знищили штурмову групу.
Через кілька місяців, уже в іншому стрілецькому бою, ворожа розривна куля влучила Ігорю в стегно та розірвала артерію. Прикордонник опинився на межі життя і смерті. Він згадує, що його врятував військовослужбовець із підрозділу «Дозор» на ім’я Іван, який наклав два турнікети й зупинив кровотечу. Далі була тривала евакуація: близько 10 годин Ігор лежав у бліндажі, а потім четверо побратимів тягнули його на санях майже 8 годин, після чого його доправили до стабілізаційного пункту та госпіталю. Лікарям не вдалося зберегти ногу.
Ігор Лосич родом із Вінницької області. Він мобілізувався 14 вересня 2024 року до 1-го прикордонного загону. На одній із позицій провів десять місяців без ротації та взяв участь у п’яти контактних боях. Зараз він проходить реабілітацію в одному з відомчих санаторіїв Державної прикордонної служби України. Найбільше Ігор шкодує, що через високу ампутацію не зможе повернутися до війська, однак вірить, що й поза строєм зможе робити свій внесок у наближення української Перемоги. У повідомленні вказується, що він служив у бригаді «Гарт».
Джерело: Facebook
