Відмовляючись від молитви, ми залишаємо своє місце біля джерела найвищої і радості. „Ви не маєте, бо не просите“ (Якова 4: 2). Навіть молячись, можна втратити повноту молитви, потрапивши на заїжджену колію звичних слів і повторюваних прохань. Ми прокидаємося щоранку, молимося одними й тими ж молитвами, і дивуємося, чому вони не змінюють наше життя.
Біблія часто говорить про те, щоб ми невпинно молилися. Так, ми можемо знати молитву напам’ять, але це не єдина для нас допомога в молитві. Бог дав нам все для виходу з рутини щоденних завчених молитов. Візьмімо, Псалом 85— ось сім молитов на щодень за прикладом молитви Давида.
Почуй мою молитву
„Вислухай, о Господи, мою молитву, почуй голос мого благання“ (Псалом 85: 6).
Давид написав цілу книгу натхнених Богом співів Господу, тому ви могли б подумати, що він може знати, що Бог чує всі наші молитви. Але знову і знову він продовжує благати Бога слухати:
„Вислухай, Господи, мої глаголи, зверни увагу на моє зідхання“ (Псалом 4: 2).
„До тебе я взиваю, бо ти вислухуєш мене, о Боже; нахили до мене твоє вухо, вислухай моє слово“ (Псалом 16: 6).
„Почуй, о Господи, мій голос, коли взиваю, змилуйся надо мною й обізвись до мене“ (Псалом 26: 7).
„Почуй, о Господи, голос мого благання, коли до тебе я взиваю, коли здіймаю мої руки до святого твого храму“ (Псалом 27: 2)
„Почуй, о Господи, і змилуйсь надо мною! Господи, прийди мені на допомогу!“ (Псалом (29:11).
Ви хоч іноді просите Бога почути вашу молитву — або просто вважаєте, що Він і так її почує?
Постійно присутня допомога Бога може вселити у нас звичку сприймати Його як належне. Ми чуємо: „Проси, чого хочеш, і Я дам тобі“. І спокійно, навіть несвідомо, ми починаємо припускати, що Всевишній існує для того, щоб задовольняти наші потреби. Володіння таким правом, викрадає обітницю Бога про могутність молитви і позбавляє наше молитовне життя подиву від дій Бога.
Всемогутній Бог чує ваші молитви. Та ніколи не вважайте, що Божа ласка до вас — це щось само собою зрозуміле. Пам’ятайте про Його святість і вашу гріховності. Просіть Його почути ще одну вашу молитву.
Спаси і бережи мене
„Бережи мою душу, бо я вірний; спаси, о ти Боже, твого слугу, що покладається на тебе. Змилуйся надо мною, Господи, бо я ввесь час до тебе кличу.“ (Пс. 85: 2-3)
Перед лицем усіх своїх ворогів Давид сподівався на Бога, щоб отримати захист і порятунок. Незважаючи на часту небезпеку з усіх боків, він знаходив надію і впевненість у незмінного Небесного Батька:
„Господи, моя скеле, моя твердине мій визвольнику, мій Боже, моя скеле, що до неї прибігаю; ти мій щит, ріг спасіння мого, мій захисте!“ (Псалом 17: 3).
Наш ворог набагато більший і страшніший, ніж усі вороги Давида разом узяті:
„Будьте тверезі і чувайте! Противник ваш, диявол, ходить навколо вас, як лев ревучий, шукаючи, кого б пожерти“(1Петра 5: 8).
„Нам бо треба боротися не проти тіла й крови, а проти начал, проти властей, проти правителів цього світу темряви, проти духів злоби в піднебесних просторах“ (Ефесян 6:12).
І ми безпорадні проти його підступів без воїна, який воює за нас:
„Одягніться в повну зброю Божу, щоб ви могли дати відсіч хитрощам диявольським“ (Ефесяе 6:11).
Ви були врятовані і продовжуєте рятуватися щодня:
„Нею ви також спасаєтеся, коли держите її такою, як я вам проповідував; інакше ви увірували надармо“ (1Корінтян 15: 2).
Ви збережені:
„Для нас, яких Божа потуга вірою зберігає на спасіння, що готове з’явитись останнього часу.“ (1Петра 1: 5).
Але не без молитви:
„Моліться завжди в дусі всякою молитвою і благанням. І для того, чуваючи з повною витривалістю, моліться за всіх святих“ (Ефесян 6:18).
Кожен день — це ще одне нове прохання з упевненістю про захист та безпеку:
„Тому ж, хто може зберегти вас від занепаду й поставити перед славою своєю непорочними в радості, єдиному Богу, Спасу нашому, через Ісуса Христа, Господа нашого – слава, велич, сила і могутність перед усіма віками і нині й по всі віки! Амінь“ (Юди 1: 24-25)
Зроби моє серце щасливим у Тобі
„Звесели душу слуги твого, до тебе бо, о Господи, я підношу мою душу“ (Псалом 85: 4)
Люди були створені не тільки для того, щоб їх врятували від гріха, але щоб наповнитися радістю у Спасителі. Гріх зруйнував Божий кінцевий план для нас. Бог створив нас, щоб ми були щасливі в Ньому.
Бог велить нам мати таку радість у Ньому:
„Радійте в Господі й веселітеся, праведні, і ликуйте всі праві серцем“ (Псалом 31: 11).
„Одначе, не радійте тому, що духи вам коряться, але радійте тому, що ваші імена записані на небі“ (Луки 10: 20).
„Радуйтеся завжди у Господі; знову кажу: Радуйтеся!“ (Филип’ян 4: 4).
Але кожен, хто намагався це зробити, знає, що ми не можемо одягнутися в радість так, як одягаємо звичайний одяг. У наших серцях має відбутися щось надприродне, і це відбувається тільки з Божою поміччю.
Не має значення, через що ви проходите і наскільки далеко від вас відчуття щастя, ніколи не задовольняйтеся нічим меншим, ніж радість у християнському житті, і навіть не припускайте, що знайдете її, не попросивши про це Бога.
Навчи мене доріг Твоїх
„Господи, навчи мене путі твоєї, щоб я ходив у твоїй правді; води моїм серцем, щоб перед іменем твоїм острах мало“ (Псалом 85: 11)
Божі плани не закінчуються знанням істини і пізнанням Його. Він хоче, щоб істина оживала в нас — у наших пріоритетах, у наших взаєминах і в нашому серці. Християнин врятований незалежно від наших справ:
„Бо ви спасені благодаттю через віру. І це не від нас: воно дар Божий“ (Ефесян 2: 8).
Але ми були звільнені для життя, наповненого діями, добрими справами, приготованими спеціально для нас ще до нашого народження:
„А довідавшися, що людина оправдується не ділами закону, а через віру в Ісуса Христа, ми й увірували в Христа Ісуса, щоб оправдатися нам вірою в Христа, а не ділами закону; бо ніхто не оправдається ділами закону“ (Галатів 2:16).
„Бо ми його створіння, створені у Христі Ісусі для добрих діл, які Бог уже наперед був приготував, щоб ми їх чинили“ (Ефесян 2:10).
Але точки дотику між нашими знаннями і тим, що вони значать для нашого життя, не завжди зрозумілі. Точки між Тим, Кого ми любимо і тим, як ми повинні жити, часто можуть бути, в кращому випадку, туманними.
Господь не очікує від нас, щоб ми самі обчислювали Його шляхи. Він хоче, щоб ми просили Його мудрості і лідерства — „Боже, навчи мене доріг Твоїх“ — і він Сам хоче робити це Своїм Духом через наші дії. Павло говорить:
„Отож, мої любі, як то ви завжди були слухняні, працюйте над спасінням вашим в острасі та трепеті, не тільки коли я присутній, але ще більше тепер, коли мене нема між вами, бо то Бог викликає у вас і хотіння і діяння за своїм уподобанням“ (Филип’ян 2: 12-13).
Дай мені Твою силу
„О повернись до мене й змилуйся надо мною, дай слузі твоєму твою силу, й спаси сина служниці твоєї“ (Псалом 85:16)
Декого з нас не потрібно переконувати працювати. Ми прокидаємося із готовністю енергійно братися за список справ і вливатися у світ. Ми просто забуваємо попросити про допомогу, щоб Господь нас надихнув і додав сили. Такі зусилля може працювати певний час, але врешті у нас закінчиться пальне і залишиться лише мала віддача, якої вистачить на короткий час:
„Дарма устаєте рано, засиджуєтеся допізна: усе ж їсте загорьований хліб! Господь дає його у сні своїм любим“ (Псалми 126: 2).
Разом із молитвами про те, щоб Господь нас вів і спрямовував, ми потребуємо фізичних і духовних джерел для плідної роботи. Нічого по-справжньому духовного, міцного, цінного не відбувається нашими силами:
„ Коли Господь та не будує дому, – дарма працюють його будівничі. Коли Господь не зберігає міста, -дарма пильнує сторож“ (Псалом 126: 1).
Коли хто служить, то нехай служить тією силою, яку дає Бог:
„Говоріть лише у глузді Божих слів, служіть лише у дусі тієї сили, яку дає Бог, щоб у всьому прославлявся Бог через Ісуса Христа, якому слава й сила по вічні віки! Амінь“ (1Петра 4: 11).
І нехай Йому буде вся слава, якої Він гідний. Бог не буде ділитися своєю силою для здійснення егоїстичних і матеріальних мрій, але Він надприродним чином наділить вас силою для служіння іншим.
Утверди серце моє в страху Твоєму
„Господи, навчи мене путі твоєї, щоб я ходив у твоїй правді; води моїм серцем, щоб перед іменем твоїм острах мало“ (Псалом 85:11)
Наші грішні серця схильні до поділу, а не твердженням. Щораз більше наша внутрішня людина резонує зі серцем Бога, але бунтівні бажання і імпульси все ж проявляються впродовж всього нашого життя. Бути християнином означає убивати гріх:
„Бо коли живете за тілом, то помрете. Якже ви духом умертвляєте тілесні вчинки, будете жити.“ (Римлян 8:13).
Тобто ми постійно мусимо умертвляти гріх у собі:
„Коли ми кажемо, що гріха не маємо, то ми самих себе обманюємо, і правди в нас немає.“ (1 Йоана 1: 8).
Якщо ми пускаємо свої життя за течією, вони рухаються не до Христа, а в тисячі різних напрямків. Гріх, що залишається в нас, розділяє нашу увагу і прихильність. Ми повинні часто молитися про те, щоб Бог звільнив нас від такого духовного розподілу і затвердив наші серця в Ньому.
Розкривай Себе через мене
„Яви мені знак милости твоєї, щоб ненависники мої те бачили й осоромились, бо ти, Господи, поміг мені й мене потішив!“ (Псалом 85:17)
Мета кожного Божого благовоління до нас — у кожній молитві — не тільки наша надія, радість і сила, але й свідчення всьому світові. Ми повинні завжди просити Бога показати світу, що ми бачили і як насолоджуємося Його милосердям.
Ісус каже:
„Так нехай світить перед людьми ваше світло, щоб вони, бачивши ваші добрі вчинки, прославляли вашого Отця, що на небі“ (Матея 5: 16).
Петро вторить цим словам:
„Тримайтеся між поганами доброї поведінки, щоб у тому, в чому вони вас обмовляють, як злочинців, приглянувшись пильніше до ваших добрих вчинків, вихваляли Господа в день відвідин“ (1Петра 2: 12).
Ми хочемо, щоб наша віра і все наше життя були значущими для світу, який спостерігає за нами. Ми хочемо, щоб невіруючі знали, що наш Бог — Єдиний Бог. І навіть більше, ми хочемо, щоб вони пізнали Його і були врятовані.
У наших молитвах ми просимо Бога, щоб ті вражаючі речі, які Він робить для нас і в нас, Він учинив через нас у серцях інших людей.
Переклад і адаптація Наталії ПАВЛИШИН