Про що свідчить цей приклад, і які висновки із нього варто зробити
Джерело: Defence Express
Почнемо із такого – єдиний випадок, коли Польща саме продавала на експорт свої танки PT-91 Twardy, це був контракт із Малайзією на 48 машин. Угода була підписана ще в 2003 році, але по факту малайзійці отримали свої танки лише в 2007-2011 роках, і вони як замовник мали всі приводи нарікати на зриви графіків поставок від польського ОПК. Хоча, як можемо прочитати в деяких джерелах, Малайзія в свій час обрала на тендері саме PT-91 Twardy через гарні показники “ефективність/вартість”, які ця машина показала на випробуваннях.
Далі варто деталізувати, що експортні танки для Малайзії отримали позначення PT-91M Pendekar, їх основні відмінності від базової версії – французька система управління вогнем Sagem Savan 15, панорамний приціл командира Sagem VIGY 15, лазерна гіроскопічна система наведення та наземної навігації танкової гармати Sagem SIGMA 30, силова установка на 1000 к.с. із трансмісією від компанії Renk.
Окремо також треба наголосити, що ці 48 танків PT-91M від Польщі – це по суті усі танки в строю армії Малайзії. І що самі малайзійські військові у січні 2022 року заявляли намір придбати ще сім таких танків, цей план реалізовано не було. А от далі починається найцікавіше.
В пресі пішли повідомлення про те, що парламентська комісія Малайзії виявила хронічну проблему із комплектуючими до PT-91M Pendekar, через що парк цих танків по суті не боєздатний.
При цьому є певна нестиковка: спочатку стверджується, що проблеми із комплектуючими виникли, бо польський підрядник Bumar Labedy припинив їх виробництво; а потім виявляється, що там мова про компоненти взагалі не польського походження. А саме – трансмісія та елементи системи управління вогнем, і тут взагалі виникає окреме питання про те, хто ж тоді насправді відповідальний за цю ситуацію.
Цікаво, що при цьому сама Малайзія демонструє курс на “імпортозаміщення” з метою самостійно повернути PT-91M Pendekar в стрій. Але для себе тут давайте виділимо наступні акценти.
Навіть якщо в рамках договірних відносин між Польщею та Малайзією усі необхідні комплектуючі до танків PT-91M мало постачати польське Bumar Labedy, цілком ймовірно, що в якийсь момент воно стикнулось із нестачею запчастин, виробництво яких могли припинити французькі підрядники. Що власне і могло привести до описаної вище ситуації.
А з цього навіть для України на майбутнє випливають одразу два висновки. Перший – необхідно проактивно турбуватись про репутацію своєї зброї на світовому ринку. Другий – необхідно постійно турбуватись про те, щоб ланцюжок поставок усіх необхідних комплектуючих лишався завжди стабільним, навіть якщо мова про зобов’язання за уже виконаними експортними контрактами.
