Ротація військ які довго перебувають в “полях”, для людини необізнаної і недосвідченого видовище досить сумне. Не для слабонервних.
Коли війська виходять на ротацію, це нагадує переїзд табора. Про зовнішній вигляд говорити навіть не доводиться. Легко можна уявити, як виглядає людина, яка прожила в бліндажі або наметі пару місяців.
Вся техніка обв’язана клунками, мішками, нажитками аж до матраців, ліжок і віників.
Все що завозилося місяцями частиною, волонтерами, родичами, вивозиться на себе. Чи не на чому більше. Безповоротні втрати по автотехнике дуже високі.
Обведіть поглядом свою квартиру і прикиньте, що з речей вам знадобилося б для більш менш стерпного існування далеко від цивілізації терміном приблизно на три місяці.
І це тільки те, що потрібно тільки вам особисто.
Наші солдати такі ж, як і ви. Вони не народжені в Спарті і жили донедавна в комфортних умовах.
Спартанцями вони стають з вини обставин і головотяпства паркетних керівників-чиновників.
Але зараз не про це.
Вивозиться все. Навіть те, що можна залишити. Тому що у людей немає впевненості в тому, що завтра вони не опиняться в голому полі знову без нічого.
Соромно говорити, але ми бачили матрац Дормео, прінайтованний до БМП.
З ротації ці хлопці повернуться вже більш-менш підготовленими з набором необхідного мінімуму.
А ось ті, хто заступають на зміну їм в перший раз, це, звичайно, дуже сумно.
Усі волонтери пам’ятають, як проходили ротації на блокпостах на Слов’янському напрямку, коли хлопців відводили на блоки на відпочинок на 2 тижні.
Тільки налагодили побут, тільки навезли все необхідне, хлоп … поїхали підшефні, навіть плівку поліетиленову та мішки відвезли. Навіть прапор. І звинувачувати важко. Страх опинитися голими і на голому місці сильніше.
І все починається по новій.
А тепер уявіть, що змінюється не 20 чоловік на блоці, а 800.
Батальйон поїхав забравши все, батальйон приїхав на нове місце не маючи нічого. Навіть досвіду.
Мені тут відео попалося про те, як нібито вбивають кіборгів. У яких нелюдських умовах по пів року живуть солдати в наметовому містечку в гарнізоні.
Хотілося б запитати у них – чому вони живуть в тилу пів року, коли всі інші воюють пів року.
Я відповім. Тому що відмовляються їхати воювати. Сидять в тилу і ниють, як їм погано і матраци у них діряві. І ще бунтують, що їм атошних не платять. Майже 300 “проваджень” відкрито за фактом невиконання наказу. Поки тільки це.
Якщо є якесь кол-во матраців не дірявих, то цілком логічно, що вони повинні бути на передовій. А не 300 км від лінії фронту.
І не про це теж я хотів сказати.
Як би не старалися забезпечити всіх знову покликаних родичі і волонтери, все одно, по приїзду в поля, побут потрібно буде облаштовувати з нуля.
І ми зараз знову виходимо на ту позначку, коли починали облаштовувати побут тих, хто вийшов на ротацію.
Я, відверто кажучи, з жахом думаю про те, скільки і чого потрібно для тих, хто прибув на заміну в перший раз.
Але є безумовно і позитивні зрушення. Форма видана нова, а не дубок (правда, вже неабияк пошарпана) і не ті лахміття в яких починали воювати. Спальники зимові є надія отримати. Білизна, правда “недуже” від МО, але то дрібниці, не звикати.
Волонтери вже змужніли і не роблять зайвих рухів тіла.
Тому, посміхаємося і працюємо))
Дописувач:
