Ситуація зі Свято-Успенською Почаївською лаврою почала вичерпувати терпіння тамтешніх громад. Не досить, що пожильці Лаври — служителі та вірні УПЦ (МП) — організували справжнє осердя «руського міра» в Західній Україні, то ще й взялися руйнувати її унікальний архітектурний комплекс. Словом, тернопільські активісти і депутати переходять тепер від обурення до дій — вони намагаються підважити законність вилучення Лаври з території Кременецько-Почаївського державного історико-архітектурного заповідника (діло було за Януковича) й повернути його у власність місцевої громади.
Один з останніх тривожних дзвіночків — повідомлення активістів про те, що УПЦ (МП) провадить ремонт Свято-Миколаївського собору XVI–XVII ст. в м. Кременець і споруджує нові об’єкти на його території.
«Свято-Миколаївський собор є пам’яткою архітектури національного значення (охоронний номер — №668-Н), знаходиться у власності держави та входить до складу Кременецько-Почаївського державного історико-архітектурного заповідника, — зазначають, зокрема, у своєму повідомленні представники Самооборони Майдану Тернопільщини. — Жодних документів на право користування храмом в Московського Патріархату немає, вже не беручи до уваги те, що статус національної пам’ятки зумовлює особливий порядок дозволу на проведення будівельних чи реставраційних робіт, як по відношенню до самого об’єкта архітектури, так і на території довкола нього. Ми зафіксували на фото, що на території собору активно ведеться будівництво інших споруд, які не входять в архітектурний ансамбль».
Релігійні війни та проросійська література
Ситуація довкола Почаївської лаври вже не перший рік будить занепокоєння громадськості. У десятках сіл досі точаться війни за церкви — і в судах, і в міжусобному протистоянні. Виникають конфлікти між людьми, які виявили бажання, щоб їхня громада перейшла до Київського Патріархату, і вірними Української Православної Церкви (Московського Патріархату). Кількість таких громад постійно зростає. Зумовлено це загострення передусім позицією священиків УПЦ (МП), які подекуди, зі слів вірян, відкрито заявляють, що за українську армію вони молитися не будуть, за Небесну сотню теж не можна, а натомість мус молитись за аґресорів. Коли ж люди повстають і починають формувати громаду УПЦ КП, то тут і починається справжнє протистояння за вірян, за храм, за село… Відбувається воно не лише у залах суду, а й дуже часто в рукопашних боях біля церков, до яких залучають «паломників» з інших реґіонів, які нібито вирішили відвідати Тернопільщину, не гребують і психологічним тиском та залякуванням селян.
Окрема історія — література, якою приторговують пожильці Почаївської лаври. Там є книжки з явним антидержавницьким змістом, де українських вояків-бандерівців називають ворогами та вбивцями, а дітей переконують, що їм треба молитися за свою Батьківщину, щоправда, Батьківщина у почаївській літературі — це Росія.
Йдеться, зокрема, про видання авторства такого собі Бориса Проказова з назвою «Заступниця державна».
«Ця книга була надрукована для російських дітей, — розповідає активіст Іван Ковалик. — У Почаївській лаврі її просто переклали на українську мову і подали її в такому вигляді, в якому вона була в Росії, і коли мова йде там умовно про державу і називається держава, то тут не перекладено, що наша держава — це Україна, тут наша держава — це Росія, наші воїни не українські воїни, а наші воїни — російські».
В іншій книжці, з назвою «Чому розкольницькі угрупування називаються неканонічними?», вояків національно-визвольної боротьби XX століття відкрито називають бандитами.
Можна придбати у Лаврі й видання «Подвиг царської сімї» з епіграфом «Ко всем, кто любит Росию, и испытывает жалость к ее детям и забитым старикам».
Духовна святиня — осердя конфліктів і розбрату
Свято-Успенська Почаївська лавра є однією з найбільших пам’яток архітектури не лише Тернопілля чи Галичини, а й усієї України.
«Це унікальний комплекс високоякісної архітектури, у якому поєднується європейський та бароковий стилі, пізньодавньоруські традиції, — розповідає головний спеціаліст Депатраменту культури, релігій та національностей Тернопільської ОДА Ярослав Пелехатий. — Тут працювало багато відомих художників, архітекторів, скульпторів в часи періодів панування різних держав, тому у Лаврі гармонійно поєднуються різні епохи та твори мистецтва високого рівня. А ще тут знаходиться слід правої Стопи Пресвятої Богородиці та чудотворна ікона, які приваблюють круглорічно мільйони паломників не лише з України, а й з-за кордону».
Тож депутати Тернопільської обласної ради спробували вкотре поборотися за історичну пам’ятку. Вони звернулися до керівництва держави з проханням повернути Почаївську лавру до складу Кременецько-Почаївського державного історико-архітектурного заповідника і встановити одночасне почережне рівноправне використання представниками релігійних конфесій України усіх об’єктів святині.
«Йдучи у фарватері московського православ’я на чолі з патріархом Кірілом, який благословляє путінську війну проти України, за сприяння ворожих емісарів Лавра стає дедалі активнішим осередком міжконфесійної і міжнаціональної ворожнечі і розбрату, вже спричинила до прямого протистояння між вірними різних конфесій на Кременеччині, яке може перекинутись і у інші реґіони нашої держави», — йдеться у зверненні.
«Протягом війни на сході та двох Майданів Лавра займала антиукраїнську позицію, — зазначає керівник громадського руху «Українські святині — українському народу», ініціатор звернення о. Анатолій Зінкевич. — І цьому є багато підтверджень. Вона відмовлялася співслужити за українських патріотів і жодного разу не підтримувала український патріотичний рух. А навпаки — поширювала листівки, літературу про те, що українска мова похабна і нею не можна молитися. Сьогодні на Шумщині, на Кременеччині розгорілися вогнища міжконфесійних протистоянь. Через те, що громади хотіли перейти у ПЦ КП, туди відразу ж посилають представників з Почаєва. Ми не проти життя монахів у Лаврі — ми проти її політизованості. За часів Януковича Лавра була підступно виведена із складу Кременецького заповідника. Тож ми ініціювали звернення до Кабміну, щоб повернути її до складу заповідника нашої області. Сьогодні нашим завданням має бути — добитися того, щоб Лавра як культурна та історична пам’ятка повернулася у власність громади Тернопільщини».
Унікальна пам’ятка руйнується в рамках закону
Депутати вимагають встановити одночасне почергове рівноправне використання представниками релігійних конфесій України всіх об’єктів святині й «доручити профільним міністерствам і відомствам здійснити перевірку передачі всього комплексу споруд Почаївської лаври лише одній, четвертій за чисельністю, конфесії реґіону, без урахуванням інтересів інших релігійних організацій та історичних аспектів функціонування монастиря у дорадянський період».
Очевидно, йдется про те, що Лавра майже століття була греко-католицькою святинею і належала до Василіянського чину. Деякі релігійні сайти вже назвали це звернення протизаконним втручанням у життя Почаївської лаври, а всі заклики про відкритість святині для інших конфесій — абсурдними. Хоча не так давно УПЦ (МП) заявила, що вважає зневагою Конституції дозвіл Мінкультури УПЦ КП провадити богослужіння в одному із храмів Національного заповідника «Софія Київська» і відмову в аналогічному проханні УПЦ (МП).
Громадські активісти, які не раз починали розмову про проблему Почаївскої лаври, навіть знайшли порушення у процедурі передання святині в оренду УПЦ (МП).
«Ми виступаємо з ініціативою провести перевірку законності дій представників Тернопільської ОДА, якими надано згоду Міністерству економіки України на передачу пам’яток архітектури із спільної власності територіальних громад Кременецького району і територіальної громади м. Кременця до сфери управління Держбуду України без погодження обласної ради, що суперечить пп. 20 і 32 ч.1 ст. 43 ЗУ “Про місцеве самоврядування в Україні”, — розповідає Іван Ковалик. — Ще ми звернулися до керівника обласного управління поліції області Олександра Богомола, щоб був відновлений правовий контроль над святинею. Адже є багато фактів, коли віряни інших конфесій зіштовхуються з перешкодами відвідати Лавру. Територію не патрулюють працівники поліції, хоча це місце масового скупчення людей. Натомість туристів відлякують якісь невідомі люди у схожій на військову формі та з розпізнавальними знаками якогось козацького формування. Ще одна проблема — це самовільна забудова території Почаївскої лаври, яка може завадити святині ввійти у перелік об’єктів світової спадщини ЮНЕСКО».
У Кременецько-Почаївському державному історико-архітектурному заповіднику підтверджують цей факт, хоч і запевняють, що новобудови — законні.
«Ми здійснюємо пам’ятко-охоронну діяльність на території Почаївської лаври — з певною періодичністю проводимо інвентиризацію технічного стану будівель, — розповідає керівник заповідника Вадим Микулич. — На території Лаври дійсно ведется будівництво, але воно погоджене в міністерстві і має всі відповідні документи та дозволи».
Цікаво, що фактично Почаївська лавра досі перебуває на балансі Кременецько-Почаївського ДІАЗу. Адже рішення про її передання не було зреалізоване до кінця. Тож справа залишилася за малим — скасувати його й офіційно повернути Лавру громаді Тернопільщини.
Наразі ані предзидент, ані прем’єр-міністр у жодний спосіб не зреагували на звернення тернопільських депутатів. Кажуть, що традиційно на такі листи не відповідають публічно і намагаются залишати їх поза увагою, бо питання Церкви і міжконфесіних стосунків є надто делікатним — чиновники бояться стати на слизьке. І доки державні мужі думають, як толерантно зреагувати на прохання тернополян, тут далі воюють за церкви, випрошують у «батюшки» молитви за українських героїв і продають дитячі книжки про бандерівців-бандитів та «матушку Россию».
