ПТСР – часта психологічна травма у військових або свідків війни.
Війна – жахлива психологічна травма для всіх українців. Кожен з нас переживає за себе і своїх близьких, відчуває страх за своє майбутнє або провину за те, що робить недостатньо. Війна відбилася на психіці військових, мирних людей в небезпечних містах і жителів спокійних міст – цей жах торкнувся кожного. ПТСР – одне з найпоширеніших наслідків війни для психіки.
Що таке ПТСР
Посттравматичний стресовий розлад – ПТСР – це важкий психічний розлад, що виникає у людей, які пережили травмуючі і важкі події. Людина з ПТСР постійно заново переживає тривогу, паніку і депресію, навіть якщо життя вже налагодилося. Навіть у мирний час вона страждає від тривожних спогадів.
У людей, які пережили війну, ПТСР може проявлятися в різному вигляді. Деякі люди постійно чують звуки сирен і літаків, або впадають в паніку при повсякденних звуках, що нагадують звуки війни. Також люди з ПТСР можуть відчувати постійну необгрунтовану тривогу і страх за близьких. Людина перестає радіти життю, страждає від апатії і безсоння, часто плаче.
Лікування ПТСР
Самостійно впоратися з хворобою не можна, хоча підтримка близьких значно прискорить одужання. Людині з підозрою на ПТСР потрібно обов’язково звернутися до психотерапевта.
Лікування посттравматичного розладу підбирається індивідуально. Дорослим, особливо військовим, добре допомагає ДПДГ – метод психотерапії, при якій пацієнт концентрується на тривожних спогадів і робить різні рухи очима. При ПТСР можуть призначити антидепресанти та інші ліки.
ПТСР у дітей зазвичай лікують за допомогою когнітивно-процесуальної терапії. З дитиною ведуть бесіди про травмуючі події і допомагають навчитися правильно на них реагувати. Часто маленькі пацієнти ведуть щоденник або займаються творчістю в рамках лікування.
Як допомогти людині з ПТСР
- Надавайте підтримку такій людині і не нав’язуйтеся, якщо вона не хоче говорити.
- Не звинувачуйте і не соромте людину за його переживання.
- Займіться разом спортом або творчістю.
- Допоможіть людині влитися в нормальний режим дня і робити повсякденні справи.
- Не “заражайте” хворого панікою або песимізмом, особливо дитину.
