Громадські організації, що опікуються біженцями та вимушеними переселенцями з інших країн, вирішили дати можливість представникам національних менших виплеснути свою тугу та ностальгію за батьківщиною в творчості, й одночасно познайомити італійців з культурою народів, котрі вже стали частинкою Італії.
Першого року участь в фестивалі, окрім італійських народних колективів, взяла громада лише однієї країни – Сенегалу. Рік за роком додавались учасники, але фест був більше чорним, адже більшість колективів презентували культуру народів Африки та Азії. 12 років тому до оргкомітету долучилася організація української діаспори “Асоціація Україна плюс”.
Розпочали ми з того, що показували програму, організовану власними силами – у нас був свій хор. Але це був наш рівень, який не сягав рівню фестивалю. Я вирішила, що варто запрошувати професійні колективи з України – щоб вони достойно представляли нашу країну, – розповідає засновник Асоціації “Україна плюс” в Італії Тамара Позднякова.
Спочатку Україну представляли колективи з західної України, Волині, Білої Церкві, Житомирщини. Але пані Тамара мріяла привезти на фестиваль колектив з Полтавщини – її батьки живуть тут, і вона захоплюється мистецтвом духовної столиці України.
Як завжди, все вирішив випадок. Взимку, перебуваючи у Полтаві, Тамара Позднякова відвідала полтавський фестиваль “Різдвяна феєрія”, де познайомилася з волонтерами, митцями і особисто з заступником начальника обласного управління культури Валентиною Вождаєнко. Так, буквально за один день, було прийнято рішення, що на цьогорічному італійському фестивалі Україну представить колектив з Полтавщини.
Пісенно-танцювальний ансамбль “Полтава” – професійний статусний колектив, який представляє Полтавщину. Фестиваль – етнографічний, тому “Полтава” найкраще підійшла під цей формат. Ми використовуємо його по 25 разів на місяць, і хотілося презентувати його на іншому, міжнародному рівні, – зазначила Валентина Володимирівна.
Рішення про склад української делегації і наповнення експозиції приймала особисто Валентина Вождаєнко. Її метою було якнайширше представити не тільки Україну, але й, зокрема, мистецтво саме Полтавського регіону. Команду майстрів очолив Євген Пілюгін – голова Полтавського обласного осередку Національної спілки майстрів народного мистецтва України (НСМНМУ). Окрім нього, до Італії поїхали член НСМНМУ майстриня витинанок Тетяна Ваценко, її тезка та дочка майстер бісероплетіння Тетяна Ваценко (молодша) та представник полтавського виробничо-художнього об’єднання “Полтавчанка” Ірина Борщова. Кулінарну команду очолили волонтери Людмила Верещагіна та Стас Вагнер.
Команда була просто супер! Відчувався надзвичайний український дух – адже це не тільки концерт, йому передує надзвичайно складна стадія підготовки й організації. Дуже легко працювалося з полтавцями. І такого, як представила Полтавщина, наш фестиваль ще не бачив. Без перебільшення, це був найкращий павільйон фесту і найяскравіший український колектив за всі роки, – наголосила пані Тамара.
Експозицію української делегації розмістили в найбільшому, одному з центральних павільйонів фестивалю. Тут можна було роздивитися та придбати вишитий одяг і рушники, килимові вироби, авторські витинанки, розписані та різьблені ужиткові речі, гончарні вироби, прикраси, картини, різноманітні сувеніри. Полтавські вишиванки користувалися високим попитом – купували не тільки представники української діаспори, але італійці, африканці та навіть росіяни.
Окрім того, в українському павільйоні проводилися майстер-класи, що викликали просто ажіотаж у малечі та дорослих. Відвідувачі фестивалю достойно оцінили й українську кухню: було продано безліч пиріжків, чаю з українських трав і 400 порцій галушок (м’ясних та вегетаріанських).
Полтавці, що презентували Полтавщину з кулінарного боку, розповідають, що сумнівалися, чи зможуть продати всі галушки, адже ціна за порцію 8 євро для українців здалася спочатку зависокою. Утім, так швидко розібрали українські наїдки, що згодом стало зрозуміло: якби наготували більше, то продали б усе!
Варто окремо сказати кілька слів про виступи пісенно-танцювального ансамблю “Полтава”.
Наші земляки дали чотири великих виступи і їм випала честь відкривати фестиваль півторагодинним концертом. Організатори фесту звернули увагу на чудові костюми колективу – яскраві, автентичні, ошатні, а також високо оцінили професійну майстерність та таланти полтавських артистів. Повністю солідарні з організаторами були й гості фестивалю. Виступи “Полтави” відвідувало дуже багато глядачів, номери супроводжувалися бурхливими оплесками та вигуками “Браво!”, а під деякі пісні, як-от, наприклад пісню про Марусю Чурай, плакав практично увесь майданчик.
Виконання було дуже професійне. Але найцінніше, що полтавці передавали не лише музику, але й емоції. До мене підійшла італійка і каже, що шкодує, що не знає перекладу пісні. Але все одно плаче без упину – мелодія співзвучна італійським пісням, і солістка виконує пісню зі сльозами на очах. Один з італійців українського походження мені сказав: “Ви помітили, скільки тон сліз вилилося на цьому концерті?” – а в нього теж ком у горлі від розчулення, – ділиться емоціями Тамара Позднякова.
Головною місією, яку везли полтавці в Італію, була представити Україну світу, показати нашу культуру й мистецтво, довести, що Україна – це не тільки сало, борщ і шароварщина. Та привернути увагу до тих подій, які зараз відбуваються в нашій державі. За символічні сувеніри – янгола (ляльку-мотанку) та молитву за українських захисників – кожен охочий міг зробити пожертву на потреби українських дітей-сиріт. На жаль, цим болем перейнялися лише деякі італійці українського походження. Утім, була проведена величезна робота по налагодженню подальшої культурної співпраці з організаторами фестивалю.
Ми паралельно вели перемовини про те, щоб наступного року привезти й показати українське кіно – фільми Ахтема Сеїтаблаєва “Хайтарма” та “Чужа молитва”. І одному з голів фондів, що можуть нас прийняти, я розповідала про ситуацію в Україні і говорила, що паралель легко від слідкувати, провівши паралель з Кримом. Вони, на жаль, не знають, що в Криму переслідують тих, хто має проукраїнську позицію. Також домовляємося, щоб відправляти на відпочинок до Італії дітей українських захисників – поки не відомо, чим завершаться перемовини, але сподіваємося на краще, – розповіла волонтер делегації, громадська активістка Людмила Верещагіна.
Враження учасників полтавської делегації від поїздки дуже насичені – емоціями та спогадами. Від Італії, її моря, надзвичайної екскурсії у Венецію та самого фестивалю. Але з десяток людей, з якими нам вдалося поспілкуватися після повернення земляків додому, найбільше згадували дві речі. Стосовно організації фестивалю – те, що кількаденний масовий захід був… повністю безалкогольний. Тобто, там взагалі не тільки не продавали, але й не вживали алкоголь. Другим яскравим спогадом була російська делегація.
Наші намети були поруч, і дітки з російської делегації – представники циркового колективу з Санкт-Петербургу – постійно крутилися поруч з нашим павільйоном. Вони тут перевдягалися, гомоніли за столиками, роздивлялися наші товари – навіть придбали кілька вишиванок і сувенірів – та були жвавими учасниками наших майстер-класів. З ними були керівники-вихователі, дві жінки з України – з Херсонщини та Миколаївщини, і було видно, що вони раді зустріти земляків та пишаються Батьківщиною. Приємно, що дітлахам було з нами цікаво, – поділилася враженнями майстриня Тетяна Ваценко.
Фестиваль “Ритми й танці народів світу” представляє тематичні презентації різноманітних етнічних груп, які населяють багатонаціональну нині Італію, загалом це близько п’яти десятків народів. Окрім представників арабських країн (які цьогоріч не брали участь через те, що захід співпав зі священним для всіх мусульман місяцем Рамадан) та африканських народів, в Італії проживають діаспори багатьох європейських країн – не тільки України, але й, наприклад, Греції, Болгарії, Румунії та Росії. На жаль, відмічають наші земляки, інформаційна політика північного сусіда не йде на користь позитивному сприйняттю України в світі. Хоча діаспори проводять широку інформаційну діяльність і багато хто знає правду про події в нашій державі, в цьому Росія нас дуже випереджає, проводячи брудну пропагандистську роботу.
Приїжджали з усієї Італії на фестиваль родини, де один з подружжя (найчастіше – жінки) української національності, а другий – італієць. Вони дуже добре ставляться до нас, підтримують Україну, знають, що у нас відбувається. Неприємним моментом є те, що російська діаспора фінансує антиукраїнську пропаганду. Хотілося би побажати владі України – зокрема, через ті самі діаспори, максимально сприяти утвердженню позитивного іміджу нашої країни, – висловив своє бачення директор Полтавської філармонії Олег Тищик.
Загалом, за підсумками візиту можна сказати, що полтавська делегація на 22-му міжнародному італійському фестивалі “Ритми і танці світу” гідно і дуже позитивно представила Україну і, зокрема, Полтавщину.
Участь у фестивалі була безкоштовна. Проживання та харчування учасників забезпечував оргкомітет заходу за сприяння Асоціації “Україна плюс”.
Дорожні витрати взяло на себе управління культури Полтавської ОДА.
Тільки вдумайтеся: всі витрати по розміщенню, харчуванню, організації майданчиків взяли на себе організатори фестивалю. Це фантастична країна, фантастичні люди, фантастична культура. Повертаючись в Україну, розумієш, що нам потрібно починати з найменшого – виховання Людини. Для того, щоб далі розвивати туризм і приваблювати гостей з інших країн. Чомусь всі рахують лише економічні показники – скільки кого приїде і як це вигідно економічно. Ми поки що не цікаві Європі як туристична країна, ми цікаві в інших аспектах. Тому що вони мають свого туриста, свої плюси й мінуси. А нам треба виховати нормального європейського громадянина, який не смітить, не п’є, радіє життю, який може прийняти людей і консолідувати навколо себе свою родину, друзів, свою вулицю, – зазначила Валентина Вождаєнко.
Делегацію, окрім Валентини Вождаєнко, також супроводжували офіційні представники обласної влади: заступник голови ОДА Микола Білокінь та заступник директора обласного департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Вікторія Пилипенко.
І якщо спочатку не планувалося ніяких офіційних візитів – лише участь у фестивалі, то майже в останній момент з’ясувалося, що на полтавських посадовців чекає низка офіційних зустрічей. Зокрема, з консулом Італії в Україні, директором Торгової палати та виконувачем обов’язків міського голови (комісаром) міста Падуя (іт. Padova).
Ми їхали за маленьким – повчитися у людей. А приїхали з великим. Ми не розраховували на таке ставлення консула і представників їхньої влади до нас. Візити організовувала італійська сторона – ми навіть не планували їх. Тобто, дізнавшись, що нашу делегацію супроводжують офіційні представники, нам організували візит вже зовсім на іншому рівні. Окрім усього, нам надзвичайно цікаво презентували місто Падую – було чому повчитися. Це висока школа І ця комунікативність дає нам певний поштовх. Привезли масу цікавих ідей, – підсумувала результати візиту Валентина Вождаєнко.
Полтавські делегати під час візитів презентували офіційним представникам Італії вироби місцевих майстрів та інформаційні матеріали про Полтавщину.
Про результати офіційних візитів полтавців до Італії читайте наш наступний матеріал.
Ольга СТЕНЬКО
