Одним із найбільш дієвих сценаріїв, здатних усунути Зеленського і Ко від влади був, є і залишається сценарій «державна зрада». Саме цим шляхом, як на мене, сьогодні рухається головний його опонент п’ятий президент України, послідовно крок за кроком вкладаючи цю дефініцію у тези всіх свої спікерів.
Про це повідомив на своїй сторінці у фейсбук Валерій Клочок.
Проти Зеленського вже неодноразово звучали закиди про державну зраду: будучи кандидатом він назвав бойовиків «ДНР/ЛНР» повстанцями; навесні 2019 року в СБУ було зареєстровано заяву стосовно кандидата у президенти Володимира Зеленського, якого активіст Вадим Гладчук звинувачував у державній зраді через отримання коштів від Росії за продукти, які були вироблені до 2014 року; імплементація «формули Штайнмаєра»; прихильники Порошенка звинувачували у державній зраді Зеленського через участь у переговорах у Нормандському форматі в грудні минулого року; державна зрада через можливе постачання води до Криму; візит Зеленського до Оману також пов’язують із можливою державною зрадою та можливим вивезенням туди награбованого. Врешті-решт кадрова політика глави держави (коли він дійсно призначає на найвищі державні посади людей з нібито вищою освітою і доволі далеких від розуміння ефективного державного управління) також трактується багатьма експертами, політиками та фахівцями в найрізноманітніших галузях, як цілеспрямовані дії на знищення України. Перелік звісно можна продовжувати. Достатньо детально посьорфити просторами Internet аби переконатися в небезпідставності вищеописаного.
Часто вдаючись до аналізу тез, котрі озвучують слуги, у багатьох виникає когнітивний дисонанс: як можна не розуміти елементарних речей та не бачити справді катастрофічних наслідків власної діяльності, як можна бути свідомо переконаним у власній правоті, коли результат дії є очевидним для всіх, як неефективний чи хибний.
Пояснення такому явищу свого часу дали працівники кафедри психології Корнелльського університету (США) Девід Даннінг і Джастін Крюґер. Явище отримало назву «ефект Даннінга-Крюґера», коли люди з низькою кваліфікацією роблять помилкові висновки та невдалі рішення, але їхня некомпетентність не дозволяє усвідомити це. Поряд з тим талановиті та висококваліфіковані спеціалісти розуміють складність існуючих законів реальності і, як правило, самокритичні до власних умозаключень та результатів діяльності. Як на мене, це дослідження дуже влучно характеризує нинішню ситуацію в державному управлінні. Аби не одне але.
Дана версія для нинішніх державних управлінців практично в усіх гілках влади могла б бути найбільш прийнятною з огляду на можливу міру відповідальності та звинувачення, котрі небезпідставно лунають на їх адресу за наслідками перших місяців роботи і котрі мають усі шанси лягти в основу кримінальних справ. Питання часу та готовності тих від кого залежить рішення про порушення таких справ.
Але «бити» по усіх можновладцях справа кропітка, об’ємна й малоперспективна саме з точки зору правосуддя. Так само, як малоперспективна справа щодо державної зради самого президента. Навіть ухвалений закон про імпічмент вказує на нереальність доведення процедури до логічного завершення.
А от серйозною технологією, здатною не просто похитати крісла під чинною владою, а навіть і змусити піти на перевибори може стати справа про державну зраду. Для того аби це справді стало реальністю потрібний достатній кейс, який забезпечить швидше медійну аніж правову позицію сторони звинувачення.
В цій частині яскраво показовою є історія з імпічментом Трампа в США, котра стала черговою перемогою для нього (поки що). В Україні такий процес процедурно стартувати не зможе, через той же самий закон про імпічмент (для початку процедури потрібно зібрати в парламенті підписи. Підставою для ініціювання імпічменту є письмове подання, підписане більшістю народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України – щонайменше 301 підпис). А от медійно він зможе мати серйозні наслідки для Зеленського і Ко у випадку серйозності звинувачень.
Петро Порошенко після поразки на президентських виборах не випадково під час акції на Банковій пообіцяв своїм прихильникам за рік повернутися у свій кабінет. Можливо й не рік, можливо півтора-два, але від ідеї він не відступить. І саме звинувачення в державній зраді може стати каталізатором незворотності процесу не лише парламентських, а й президентських виборів (виграє Порошенко чи ні – це не питання цього матеріалу).
На перший погляд такий сценарій може здаватися малореалістичним. Втім я б не був таким категоричним в недооцінці «талантів» та здібностей наших політиків та їх політтехнологів у боротьбі за владу. Тим паче, коли сам конкурент і Ко страждає ефектом Даннінга-Крюґера.
Черговий закид пролунав з уст відомого нардепа попередніх скликань Тараса Чорновола (котрий не підбирає епітетів для критики Зеленського) в ефірі 4 каналу 4 лютого цього року. Дослівно було сказано наступне: «Як можуть люди, які мають вищу освіту, в яких якісь там радник є робити так погано? Як можна адекватну економіку, промисловість, яка реально є, обвалювати на 8% в місяць? В принципі теоретично це здається неможливим. Велика депресія в США не давала такого різкого піке в економіці. В мене напрошується конспірологічна думка: а може дійсно людина, яка розставляла їх усіх на свої місця, людина, яка давала їм повноваження, людина, яка контролює голосування і все, яка займає сьогодні крісло президента України, а може вона дійсно має завдання демонтувати українську державність? А після того, як він поїхав в Оман, це площадка, де ніхто не вимагає повернення, куди вивозять золоті злитки і гігантські мільярдні кошти у готівковій валюті. От демонтувати українську державу, отримати бонуси і поїхати туди. Бо інакше пояснити такі безглуздя просто фізично неможливо».
Після такого одкровення Чорновола в мене напрошується висновок, що команда Порошенка поволі-поволі але готує Зеленському державну зраду і ця ідея в їх головах зародилася не вчора. Тим паче, що і сам Зеленський створює чимало приводів для такого сценарію. Такі собі подарунки долі для Петра Олексійовича.
Відтак обіцянка Зеленського не балотуватися на другий термін нині виглядає доволі неоднозначно з огляду на те, чи добуде він хоча б перший.
Так, президент має імунітет. Але його недоторканість може і не допомогти у випадку подальшого стрімкого падіння довіри в очах суспільства. А як його (суспільство) організовувати на потрібні їм дії українські політики добре знають і вміють. Просто ще не настав час Х.
