Досить часто буває, що якась з ефірних тем продовжує обговорюватися учасниками програми вже після ефіру. Особливо, якщо ця тема стосується конкретних персоналій. При цьому, у публічних обговореннях, звичайно ж, штампів набагато менше, хоча, все ж, є. Між тим, часто логіка «зради-перемоги» дуже спрощує і політизує розуміння ситуації. Про це у своєму блозі пише політолог Олеся Яхно.
Вона зазначає, що першим на думку спадає приклад з першим заступником глави Служби зовнішньої розвідки України Сергієм Семочко. З одного боку, в публічній площині прозвучали серйозні звинувачення на його адресу. З іншого боку, є заява Уповноваженого президента України у справах кримськотатарського народу Мустафи Джемільова, тому що Семочко теж з Криму, про те, що звинувачення проти Семочко висунуті заради піару. Джемілєв також заявив, що знайомий особисто з Семочко і знає його як патріота своєї країни», і вважає, що «кожне слово, сказане в якості звинувачень, необхідно оцінювати з точки зору шкоди для держави».
За словами політолога, цей приклад згадала, бо є підозри, що подібних прецедентів ближче до виборів ставатиме більше. Олеся Яхно зазначає, що спочатку було не дуже зрозуміло, навіщо Семочко після звинувачень став щось пояснювати в ефірі – розслідування, котре проводитися за фактом звинувачень, і судовий позов, який Семочко подавши проти журналістів-розслідувачів, по ідеї, роз’яснить ситуацію. Але що, якщо виявиться, що «попадання» в публічний простір інформації, що дискредитує Семочко, було спрямоване не тільки на ті, щоб не допустити його призначення на посаду голови СЗР України, але і, як припустив Джемілєв, на внутрішню дестабілізацію, з тим, щоб дезорганізувати діяльність українських спецслужб? Це вже друге питання.