З гробу апостола Якова – паломницької цілі численних паломників з усіх куточків нашого континенту, ми, єпископи Ради єпископських конференцій Європи, теж відновлюємо ісповідь нашої віри на фундаменті Апостолів.
У ці дні ми мали радість побачити багатьох молодих, і не зовсім молодих людей, які пішки йдуть до Сантьяго і збираються перед Портиком Слави.
Усвідомлюючи наші обмеженості та слабкості, що породжують страждання для всієї Церкви, ми теж увійшли до Собору, щоб в обряді обіймів скласти наші страждання і благання на плечі Апостола, попросити прощення за наші помилки та взяти на себе власні зобов’язання в надії і впевненості у майбутньому.
Ми прибули в Сантьяго де Компостелу, місто крайнього заходу Європи, де, як нам нагадує папа Франциск, ми дякуємо за турботу, з якою він невтомно показує нам шляхи, якими крокувати, та за послання, яке він нам надіслав – “зустрічаються центр та периферія … це глибоко символічне місце, де знову можна відкрити величне багатство Європи, об’єднаної своєю релігійною та культурною традицією”.
Зібравшись для того, щоб замислитись на тему Європа, час прокинутися? Знаки Надії, ми стали глибше усвідомлювати ситуацію, в якій живуть наші країни, та різні існуючі протиріччя:
– бажання Бога і, водночас, крихкість християнського життя;
– прагнення жити за Євангелієм і, водночас, церковна і людська слабкість;
– прагнення святості і, водночас, недостатнє життєве свідчення;
– прагнення універсальних прав людини і, водночас, втрата поваги до
людської гідності;
– прагнення до гармонії в суспільстві та із творінням, але, водночас, і втрата будь-якого сенсу об’єктивної істини;
– прагнення тривалого щастя, але водночас, втрата відчуття спільної мети, до якої покликане людство;
– прагнення внутрішнього спокою, вираженого в духовних пошуках, але й заперечення цього пошуку у багатьох публічних виступах.
Ми зосередилися на екзистенційних питаннях, глибоко вкорінених у серці людини і які ніколи не зникають, навіть якщо їх затьмарюють відповіді матеріального характеру. Бо кожна людина відчуває таємне бажання зустріти того, хто допомагає її свідомості пробудитися, допомагає відповісти на фундаментальні питання людського буття, майбутнього поза смертю, зла, що нищить людину, і численних бід, які насилують життя і вселенну.
Ось чому, як і ранкові дозорці, пильні та готові вказати на новий день, ми хочемо передати послання надії для Європи у біді та голосно сказати: Прокинься, Європо! У різних історіях і традиціях, у старих і нових викликах є ознаки надії: серед них – святі та мученики наших країн, світочі, що горять, підтримуючи сьогодення та сповіщаючи про майбутнє. Вони горять, як зірки на небі.
Відкрий свої корені, Європо! Розглянь безліч прикладів цієї здійсненої надії, починаючи з наших святих покровителів: Бенедикта Нурсійського, Кирила та Мефодія, Бригіди Шведської, Катерини Сієнської, Терези від Христа, – символи Європи, об’єднаної в різномаїтті. Відкрий для себе свідчення таких великих і близьких нам європейських діячів як мати Джузеппіна Ванніні, Маргарита Бейс, кардинал Джон Генрі Ньюмен, яких у неділю 13 жовтня Церква проголосить святими, і незліченну кількість прикладів святості, присутніх на шляхах нашого часу, котрих ми часто зустрічаємо в сьогоденні.
Радуйся, Європо, доброті твого народу, багатьох невідомих святих, які кожен день мовчки сприяють побудові більш справедливого і більш цивілізованого, сприятливого для людини, суспільства. Зверни погляд на численні сім’ї, єдині здатні подарувати людству майбутнє. Розпізнай із вдячністю їхню віру в Бога та їхній приклад. Дозволь їм формувати цей наш улюблений континент і, як нам нагадує папа Франциск, прагнути до «нового європейського гуманізму, здатного вести діалог, інтегрувати та породжувати, одночасно оцінюючи те, що є дорогим для традиції цього континенту – захист життя та людської гідності, заохочення до сім’ї та повагу до фундаментальних прав людини. Завдяки такій праці Європа може вирости як сім’я народів, країна миру та надії.”
Ми вважаємо, що справжньою відповіддю на всі глибокі питання є Ісус Христос, обличчя Отця. Ми проголошуємо нашу віру в Його особу, єдиного Спасителя людини і світу. Тільки в Ньому, розламаному для нас Хлібі, ми знайдемо відповіді на наші запитання, оскільки тільки Він є повним відкриттям Таїнства Бога, і відповіддю людства на цю тайну є Любов та Милосердя. Тих, хто його приймає і готовий слухати, Він робить здатними любити і ставати ближніми для інших, ставлячи себе в ім’я Христа на службу людині, особливо потребуючим, дарувати їм дар Христа та необхідну допомогу з тим милосердям, яке «спонукає нас визнати себе дітьми одного Отця» (Папа Франциск, Звернення на пленарному засіданні).
Сантьяго де Компостела, 5 жовтня 2019 року.
Переклад з італійської Секретаріату Глави УГКЦ в Римі
