З невтішного:
1. Терористичні організації «ДНР» і «ЛНР» оголосили про створення «об’єднаних збройних сил Новоросії» з єдиним «головнокомандувачем».
Вони, звичайно, можуть створити хоч міжгалактичні сили зоряного десанту, бо ж назва «об’єднані збройні сили» для цього збіговиська наркоманів та криміналітету звучить надто розкішно. Справа не в цьому. А в тому, що російським воякам на Донбасі явно набридло потрапляти під міномети п’яних бойовиків та дохнути від «дружнього вогню», тому вони через Москву досить давно тиснуть на своїх «соратників», аби ті створили єдині органи управління своїми банду групуваннями. Останньою краплею став недавній артилерійський обстріл бойовиками російської ДРГ під Дебальцевим.
Створенням єдиного керівництва бойовиків вирішується задача хоча б якоїсь взаємодії російсько-військ. Для нас це дуже недобре, бо у цьому випадку ефективність дій супротивника значно виросте.
Щоправда, далеко не факт, що не звиклі до дисципліни донбаські пахани та дрібнокримінальна шолупонь прийме правила гри на справі, а не на словах. Там же кожен уявляє себе князьком і Клаузевіцем (якщо вони знайомі з цим персонажем, що взагалі сумнівно).
2. Всупереч підписаним 12 вересня домовленостям з ЄС та Україною, Росія має намір ввести мито на українські товари.
У Мінекономрозвитку РФ заявили: мовляв, уряд РФ має затвердити постанову про введення мита для України, і лише потім – відтермінувати його застосування, якщо Київ та Брюссель виконають свою обіцянку щодо відтермінування імплементації Угоди про асоціацію в частині зони вільної торгівлі.
Що ж, ще один привід переконатися: нам необхідно прикласти всі можливі зусилля, щоб Росія у плані економічного співробітництва виявилася від нас далі, аніж Зімбабве. Експортна та імпортна залежність від Москви може бути прийнятною лише у плані закупівель балалайок та матрьошок. Все останнє – злочин проти економічної безпеки України.
З доброго:
1. Верховна Рада проголосувала резонансні законопроекти про особливий статус деяких районів Луганської та Донецької областей та про амністію бойовиків.
Місцеві вибори у нині окупованих районах мають відбутися 7 грудня 2014 року, при цьому на три роки тут вводиться особливий порядок місцевого самоврядування, гарантується вільне використання російської та інших мов, держава профінансує підтримку соціально-економічного розвитку цих районів. Тут же рішенням місцевих рад будуть створені загони народної міліції. Закон про амністію передбачає звільнення від відповідальності «учасників озброєних формувань» та тих, хто протидіяв проведенню антитерористичної операції.
З одного боку ці закони схожі на «злив» Донбасу. З іншого – це цілком вимушений крок. Варто подивитися правді у очі: ми цілком могли б довести розпочате і перетерти бойовиків на дрібну пилюку (до чого все і йшло), коли б Путін не кинув на Донбас полчища своєї регулярної армії. Україна виявилась нездатною протистояти цьому нашестю. Можна, звичайно, провести загальну мобілізацію, поставити під рушницю сотні тисяч громадян, та залити кров’ю Донбас, – але навряд чи це найкращий варіант.
Особисто я вважаю, що мирним шляхом проблему Донбасу не вирішити (теоретично можна дати Донбасу «свободу», а потім без реклами поступово закручувати гайки, але такого сценарію, очевидно, не допустить Росія). Але для перемоги потрібна інша армія, котру нам лише належить створити, добре що потужна основа закладена у ході нинішніх бойових дій. А тому закон про особливий статус – це три крапки, а ніяк не крапка (хоча з приводу цих трьох крапок дуже багато питань – наприклад, стосовно фінансування цих територій). Головне – не заговорити цю тему, посилаючись на економічні труднощі та інші обставини.
Не менш важливо, чи задовольнить цей подарунок Києва Москву і бойовиків? Це ще питання…
У любому випадку, доки йдуть дебати, необхідно терміново створювати укріплену лінію оборони по кордону окупованих територій. Вона не буде зайвою при будь-якому розкладі.
2. Верховна Рада та Європарламент синхронно ратифікували Угоду про асоціацію України та Євросоюзу.
При всіх зауваженнях це – стратегічна перемога України. Це те, з чого починався Майдан. Для нас шлях до цієї угоди став не лише боротьбою «добра і зла» всередині України – світлих сил з диктатурою Януковича, але і з зовнішнім агресором. Жодна з країн ЄС та його партнерів не віддали стільки життів (причому життів своїх найкращих синів) за свій вибір та за місце у Європейській сім’ї.
Але всі ми чудово розуміємо, що Угода – це ще далеко не Україна в Європі. Революція в мізках ще далеко не скінчилася. Окрема подяка Путіну – своєю агресією він штовхнув багатьох наших співвітчизників у бік ЄС значно потужніше, ніж всі розповіді про демократію та європейські цінності разом взяті.
3. І знову законодавча ініціатива – такий сьогодні день. З величезними труднощами Рада прийняла багатостраждальний, але й більше ніж очікуваний закон про люстрацію.
Ну дуже ж не хотіла маса депутатів приймати закон про очищення влади. Але під стінами стояли прості українці – ті, кому не байдуже майбутнє країни. Та й спікеру парламенту довелося заявити парламентарям, що їх не випустять із зали, поки цей закон не буде прийнятий. Прийняли.
Цікаво лише, наскільки цей закон буде ефективним в реальності. Ми сьогодні бачимо, як щоразу спливають на високих посадах хлопчуки, котрі ще вчора язиками чистили черевики Януковичу. Але робота цього закону залежить і від нас, простих громадян України, від громадянського суспільства – добре, що воно у країні є.
