Друг “Зебра”, який служив у ЗСУ, вирішив підкорити Говерлу на протезах.
Перед війною він працював електрогазозварювальником, але згодом опинився у стрілецькому батальйоні на Запорізькому напрямку. У запеклих боях, “Зебра” втратив ноги через обмороження, що призвело до ампутації. Не маючи можливості забути війну, він вирішив піднятися на найвищу гору України, аби довести свої сили.
“У домашніх умовах довго не всидиш – усе одно буде ехо. Хто пройшов війну, той не забуде цього ніколи”, – згадує “Зебра”.
Своє сходження на Говерлу він присвятив загиблим побратимам та загиблому сину. Під час встановлення прапору стрілецького батальйону на 2060 метрів над рівнем моря, важкою погодою не перешкодили змінити його наміри.
“Якби мали нагоду знову стати до зброї і продовжити боротьбу, зробили б так? На це питання він відповів: Радо. Помстився б за сина тим, хто його відправив на той світ.”
Зебра, незважаючи на труднощі, не здався. Він мріє про момент, коли всі можуть вигукнути: «Вільні!».
