У детальному звіті від GLOBSEC з описом п’яти найбільш вірогідних сценаріїв війни проти РФ не знайшлось місця, як й для абсолютної перемоги, так й для поразки, але містяться вкрай вірогідні варіанти до яких необхідно готуватись
Джерело: Defence Express
Авторитетна безпекова організація GLOBSEC випустила доволі детальний аналіз можливих подальшого розвитку подій з відбиттям російської агресії. У доволі об’ємній роботі, яка була написана у результаті опитувань десятків експертів та фахівців, а також моделюванню подій, розглянуто п’ять основних сценаріїв розвитку подій у 2024 та, на основі цього й у 2025 році.
При цьому жоден з них не передбачає тотальну перемогу України у 2024 році, як й поразку, містить цілий ряд додаткових умов. Більш того, складений без зайвого оптимізму та фантастичних умов, за якими у будь-якому випадку передбачається необхідність напруження всіх наявних ресурсів.
Defense Express наводить лише скорочену версію звіту GLOBSEC та радить ознайомитись з ним в оригіналі.
Тотальна дестабілізація: 27,26%
З ймовірністю у 27,26% аналітики вважають, що агресія РФ буде розширюватись й вийде за межі Україні за рахунок реалізації Кремлем гідридних та проксі-дій. Москва зацікавлена у тому щоб максимально дестабілізувати світ в цілому для чого у хід буде пущено весь наявний арсенал.
Зокрема цілком можливо очікувати на роздмухування напруження та прямих конфліктів й воєн на Близькому Сході (Ізраїль-Іран), у Тихоокеансько-азійському регіоні (Китай-Тайвань), на Балканах (Сербія-Косово). Й кожен з цих конфліктів чи навіть напружень буде не лише “перемикати увагу”, а й розпорошувати наявні ресурси західних країн.
Паралельно штучно активізується міграційна криза. Можливі диверсії, включно з катастрофами техногенного характеру у країнах Балтії, а також на окупованій Запорізькій АЕС.
РФ також буде докладати зусиль до дестабілізації внутрішньої ситуації в Україні з наміром створити соціальну напругу та розділити суспільство. А також активно впливати на політичні процеси у США та ЄС. Враховуючи політичні процеси на Заході Україна може зіткнутись з обмеженням допомоги озброєнням та фінансів до мінімально необхідного рівня. А також з гальмуванням реалізації гарантій безпеки та впровадження санкцій проти РФ.
Але попри ці процеси українське суспільство залишиться стійким до спроб нав’язати “мирні перемовини”, а у 2024 процес запуску інтеграції України до ЄС все ж розпочнеться, хоча про будь-яке членство чи навіть запрощення на нього під час липневого саміту у Вашингтоні йтись не буде. А головним фактором невизначеності залишаються вибори у США у листопаді 2024 року з цілком можливим приходом до влади Трампа.
Таким чином Україні слід вже зараз готуватися до можливого скорочення допомоги, в першу чергу з боку США. Це означає й переосмислення засобів та методів ведення бойових дій в умовах постійного браку всього необхідного, що можливо компенсувати лише ефективнішим використанням наявних ресурсів та кращою підготовкою особового складу.
А також потребує максимально швидкого розгортання власних виробничих можливостей для зменшення залежності від допомоги. Водночас все це буде відбуватися в умовах браку усіх ресурсів: фінансових, виробничих та людських.
Позиційна війна: 31,02%
З найбільшою ймовірністю у 31,02% оцінений варіант за яким війна приблизно у поточному стані буде продовжена й у 2024 році. Тобто мова йде про позиційну війну та можливість лише значними втратами добитися зміни лінії фронту. Це не означає те, що Україна буде лише оборонятись, зокрема можливий задум проведення наступів з метою прориву лінії фронту на південному та східному напрямі.
Але аналогічні дії буде реалізовувати й РФ, намагаючись використати активізацію своїх дій, як політичний інструмент на фоні виборів у США з метою довести безпорадність будь-якої підтримки Заходу та нав’язати чергові “мінські перемовини”. При цьому Кремль також активно буде намагатися дестабілізувати ситуацію по всьому світу, а також в Україні, але з меншимирезультатами ніж у попередньому варіанті.
При цьому підтримка України у світі буде залишатися на поточному рівні, але з тенденцією до зменшення та закликами ефективніше її використовувати. А фактичний перехід війни на дійсно виключно “позиційний” рівень з окремими піками активності також зменшить увагу до неї у світі та самому українському суспільстві, що також призведе до напруження у внутрішньополітичній сфері.
Разом зі стабільною підтримкою Заходу Україна в цілому зможе втримати позиції на фронті, хоча це все одно потребуватиме ефективнішого розподілення ресурсів та збільшення власного виробництва озброєння. А у проведенні власних наступальних дій може допомоги отримання й F-16 та ефективнішої комбінації високотехнологічного озброєння та переваги у розвідці.
Але важливим фактором залишаються президентські перегони у США, в якій допомога Україні може стати лише політичним інструментом.
Водночас для Кремля у питанні вигідності “позиційної війни” також має своє підґрунтя, бо РФ продовжує масштабувати виробництво озброєння, проводити постійний набір до війська та в цілому “грати в довгу”, очікуючи на те, що підтримка України озброєнням та у міжнародній сфері досягне свого мінімуму.
Замороження війни: 18,8%
На фоні відсутності військових успіхів України, продовження перебування Путіна при владі, а також політичні процеси у США призведуть до активізації варіанту зі спроби нав’язати мирні перемовини. При цьому таке нав’язування буде відбуватись не лише з боку РФ, а й Заходу.
Буде пропонуватися цілий перелік варіантів, включно з “корейським” або розділенням Німеччини, при цьому з обіцянкою взяти неокуповану частину до НАТО. Але навіть такі перемовини будуть залежати від конкретної ситуації на фронті, й, наприклад, успішні дії ЗСУ можуть призвести до варіанту із закріпленням кордонів на рівні до 22 лютого 2022 року, але без окупованих пізніше територій – Криму та частини Донбасу.
Для укладення таких домовленостей з боку Заходу може бути запропоновано збільшення довгострокових пакетів для посилення обороноздатності, надання прямих гарантій безпеки тощо. Але фактичне нав’язування мирних перемовин призведе до поглиблення внутрішньої політичної та соціальної напруженості в Україні.
Водночас такий сценарій, хоча мова здебільшого йде про позиції під час перемовин буде залежати від безлічі факторів, включно з розміром підтримки Заходу озброєнням та фінансами, поточною лінією фронту та можливістю ведення війни у такому темпі й надалі, а також тиском на РФ не лише США та ЄС, а такими країнами, як Китай.
Наростаюча перевага України: 18,8%
Як й попередній варіант з заморожуванням війни за рахунок перемовин у 18,8% оцінена вірогідність сценарію за яким збільшення підтримки з боку партнерів та розвиток вітчизняного виробництва озброєння призведе до поступової деокупації території України впродовж 2024, але цей процес буде продовжуватись й у 2025 році.
При цьому РФ буде нездатна відновлювати втрати, хоча Путін зможе зберегти владу. Й навіть при цьому сценарії інтеграція України до НАТО та ЄС залишатиметься у стадії перемовин, бо у будь-якому випадку мова йде про тривалу поступову деокупацію й продовження бойових дій у через рік.
Ключовими факторами цього сценарію є збільшення підтримки, включно з використанням конфіскованих активів, стабільної передачі значної кількості сучасного високотехнологічного озброєння, включно з авіацією, у поєднанні із новими методами ведення бойових дій на основі опрацьованого досвіду та високої вишколеності бійців, а також активному масованому застосуванню безпілотних систем. Й, за рахунок цього, а також далекобійних засобів ураження й ситуаційної обізнаності на значну глибину фронту противника – успішного ведення маневрової війни.
Перемога України: 3,76%
З найменшою ймовірністю оцінений варіант за яким Україна отримає повну перемогу, але не у 2024 році, а у термінах до 2025 року. Цей сценарій передбачає продовження дієвої підтримки України, разом з отриманням далекобійного озброєння власного виробництва для ударів по глибокому тилу РФ, виключна міцність суспільства та економіки з повною мобілізацією обох на чіткій конкурентній меті здобути Перемогу всіма силами.
При цьому у РФ зростатиме соціальна напруга на фоні величезних втрат, постійних хвиль мобілізацій, які почнуть торкатися великих міст. А збільшення кількості мобілізованих у РФ буде накладатись на неспроможність забезпечення аналогічних виплат та “афганський синдром” у суспільстві. У окремих регіонах масштабуватимуться протестні настрої, зокрема не етнічному підґрунті.
Все це змусить Кремль почати поступове відведення військ з метою утримання лише окремих окупованих територій. Водночас цивілізований світ посилить блокаду РФ, а інтеграційні процеси України до НАТО та ЄС будуть прискорені, хоча у такий короткий термін не зможуть реалізуватись.
