Перша лінія нових укріплень ЗСУ під Харковом проходить за 10 км від кордону РФ – заступник головного редактора BILD
Заступник головного редактора BILD Пауль Ронцхаймер побував на будівництві нової оборонної лінії ЗСУ за 100 км від Харкова – про це повідмляє видання BILD.
Шлях туди зайняв чотири години ґрунтовою дорогою. Очікується, що ЗС РФ можуть перейти там у наступ у найближчі тижні або місяці. Перша лінія траншей проходить усього за 10 км від держкордону. Будівельники працюють лопатами, без спецтехніки. Вони розповіли, що перебувають під постійним російським вогнем, зокрема планувальними авіабомбами.
“Я виходжу з того, що можливий наступ спочатку буде йти через Краматорськ. Якщо так, то шлях російських військ на Харків був би відкритий, – сказав BILD Карло Масала, професор Університету бундесверу в Мюнхені. – Але навіть якщо нового наземного наступу не буде, метою Путіна можуть стати обстріли Харкова для підготовки до штурму. Зробити з нього новий Маріуполь і змусити людей тікати. Харків має для Росії високу стратегічну і символічну цінність”
Також заступник редактора видання висловився на рахунок привітань колишнього канцлера Німеччини Шредера :
У ніч, коли Герхарду Шредеру виповнилося 80 років, я прокинувся від звуку дронів над нашим будинком у Харкові, звідки ми ведемо репортаж про війну. Вони влучили в житловий будинок неподалік. Мирні жителі щодня гинуть тут від путінських ракет, бомб і безпілотників. Шредера, схоже, це не хвилює. Він продовжує вважати себе другом Путіна і ніколи не ставив під сумнів цю дружбу, незважаючи на військові злочини. Я, звісно, вкрай емоційний, оскільки веду репортажі з України з 2014 року. Але я ніяк не можу зрозуміти всіх тих, хто відбілює Шредера, хто сьогодні вітає “дорогого Герда” і згадує його досягнення. Хоча так, вони дійсно примітні (крім дружби з серійним вбивцею).
Неважливо, які його минулі політичні заслуги: “Газовий Герд” продовжує працювати на того, хто кидає бомби в моїх друзів, чиї атаки вбили моїх колег-журналістів, зокрема й оператора Fox News П’єра Закшевського, хто послав солдатів, щоб вбивати, ґвалтувати і катувати. Як можна досі виправдовувати дружбу з таким, як російський диктатор, і казати “та це просто Герд”? Не хочу мати нічого спільного з тими, хто наприкінці місяця питиме шампанське з кремлівським лобістом Ґергардом Шредером. Колись у молодості я ним захоплювався. Шредер був політиком, який пройшов шлях із самих низів на самий верх і мужньо провів реформи. Тепер відчуваю лише презирство до друга військового злочинця. І дивуюся тому м’якому тону, який раптом знову виник по відношенню до нього в Німеччині.
