Один з найстарших записаних текстів Нового Завіту – це слова святого Апостола Павла з Послання до Коринтян: «Я бо передав вам найперше те, що й прийняв, що Христос був умер ради наших гріхів за Писанням, і що Він був похований, і що третього дня Він воскрес за Писанням» (1Кор 15,3-4). Ці слова свідчать про фундаментальну християнську традицію, яка з покоління в покоління передає істину про Господнє Воскресіння.
«Христос, наша Пасха, був принесений за нас у жертву!» – читаємо у тому ж Посланні до Коринтян (1 Кор 5,7). Головний символ історії спасіння – пасхальний агнець – тут ототожнюється з Ісусом, названим «нашою Пасхою». Єврейська Пасха, яка відтворювала визволення Ізраїльтян з єгипетської неволі, передбачала обряд приношення в жертву ягняти. У своєму стражданні і смерті Ісус сам стає цим Божим Агнцем, «принесеним в жертву» на хресті, щоб визволити людство з неволі гріха. Його вбито саме в ту годину, коли в Єрусалимській святині зарізали ягнят. Значення цієї своєї жертви Ісус передбачив під час Останньої Вечері, стаючи присутнім під видом хліба і вина у обрядовій страві єврейської Пасхи. Таким чином традицію стародавньої Пасхи Він перетворив у свою Пасху.
Дорогі Брати і Сестри, споглядаймо очима віри пустий гріб Ісуса! Якщо ж віруємо, що Христос Воскрес, що Він живий і перебуває серед нас, то хто зможе нас із Ним розлучити? Хто зможе позбавити нас Його любові, що перемогла ненависть і подолала смерть? Воскреслий Господь супроводжує нас дорогами нашого життя, Він присутній у Євхаристії під видом хліба і вина, Він освітлює наш розум дарами Святого Духа. У Ньому – наша надія, у Ньому – справжній мир всього світу.
Нехай ця Пасхальна благовість поширюється всюди радісним співом: Алілуя! Христос воскрес! Співаймо це устами, а перед усім – нашим серцем і нашим життям, смиренним і сповненим добра, любові і миру.
