Папа: з Богом ми не самотні в боротьбі з відчаєм

«Надія підтримує життя, захищає, оберігає та розвиває його», – наголосив Папа Франциск під час загальної аудієнції 27 вересня 2017 р., продовжуючи катехизу про християнську надію та окремо зупиняючись на її «ворогах» і перестерігаючи перед духовною порожнечею. Якщо би люди не плекали надію, якщо би їх не підтримувала ця чеснота, то, за словами Святішого Отця, ще й досі не вийшли б із печер, і не залишили б слідів в історії світу. Надія – це найбожественніше, що може бути в людському серці.

Його Святість вказав, що саме надія надихає багатьох людей, які наполегливо борються за краще майбутнє для своїх дітей. Надія – це імпульс серця тих, хто вирушає в дорогу, а також і тих, хто їх приймає. Посилаючись на гасло кампанії Caritas Internationalis – «Приєднаймося до шляху», Папа Франциск закликав не боятись  приєднатись до шляху інших, не боятись поділити надію.

Єпископ Риму зазначив, що убогі є першими носіями надії. У цьому сенсі можна сказати, що бідні, навіть і жебраки, є дійовими особами історії. Щоб прийти у світ, Бог потребував їх: Йосифа й Марію, пастухів із Вифлиєму. У ніч першого Різдва був світ, який спав, зручно розташувавшись серед багатьох набутих впевненостей. Але смиренні таємно готували революцію доброти, бо вони були багаті найціннішим добром, яке існує в світі, тобто прагненням зміни.

«Духовна порожнеча – це найбільша перешкода для надії», – наголосив Папа Франциск, додаючи, що це може статись також і на шляху християнського життя. Він підкреслив, що з також ситуацією потрібно боротись, а не пасивно їй піддаватись. Господь Бог створив нас для радості й щастя, а не для того, аби ніжитись у меланхолійних думках. Тому потрібно чинити опір спокусам смутку й апатії, які, напевно, не походять від Бога.

Святіший Отець заохотив повторювати найпростішу молитву, сліди якої знаходимо також і в Євангеліях і яка стала основою багатьох духовних християнських традицій: «Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене, грішного!» Папа сказав, що це молитва надії, адже ми звертаємось до Того, Хто може навстіж відчинити двері, розв’язати проблему і вчинити так, аби ми бачили горизонт надії.

«Ми ніколи не є самотніми, коли боремось із відчаєм, – підкреслив він. – Якщо Ісус переміг світ, то Цін може також і в нас подолати все, що чинить опір добру. Якщо Бог є з нами, то ніхто не вкраде у нас цієї чесноти, яка нам абсолютно потрібна для життя. Ніхто не вкраде в нас надії. Вирушаймо вперед!»

Comments

0 comments

Про Андрій Петренко

Avatar

Залишити відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

5 × 5 =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Ми виявили Ad Blocker!

Для коректної роботи порталу просимо вимкнути Ad Blocker.
На сторінках відсутня агресивна реклама.

How to disable? Refresh