«Відзначення свята всіх померлих у катакомбах, а я вперше в житті входжу до катакомб, що є несподіванкою для мене, вказує нам на чимало речей», – цими словами Папа Франциск розпочав свої роздуми, проповідуючи під час Святої Меси, яку він у суботу, 2 листопада 2019 р., відслужив у базиліці святого Сильвестра Папи при катакомбах Присцилли. З нагоди спомину всіх померлих вірних він відслужив Євхаристійне богослуження на місці поховання перших християн. Після Святої Меси Святіший Отець зійшов до катакомб, де помолився перед образом Пресвятої Богородиці, що сягає ІІІ століття.
Сьогодні також існують катакомби
За словами Наступника святого Петра, перше, що спадає на думку під час відвідин катакомб – це переслідування перших християн, «жахливий період історії, який, однак, не залишився в минулому». «Їх і сьогодні багато. Багато катакомб в різних країнах, де вірні змушені вдавати якесь святкування, відзначення дня народження, щоби вислужити Пресвяту Євхаристію», – сказав Папа, знову повторюючи, що сьогодні існує більше переслідуваних християн, ніж в перших століттях. І це місце, як також прочитані уривки зі Святого Письма, спонукають замислитися над трьома словами: ідентичність, місце та надія.
Ідентичність Христового учня
«Ідентичність тих людей, які збиралися тут на служіння Євхаристії та прославу Господа, є тою самою, що й численних наших братів і сестер сьогодення в багатьох країнах, де бути християнином – злочин, де це заборонено, нема права. Та сама ідентичність, яку ми чули: Блаженства. Ось що є ідентичністю християн», – наголосив проповідник, підкреслюючи, що не приналежність до різних рухів чи спільнот, а вірність Євангелію, життя згідно з Блаженствами є ідентичністю християнина.
«Або живеш саме так, аби ти не є християнином», – мовив він, додавши, що іншим уривком з Євангелії, який підтверджує, що ми живемо по-християнському, є 25-та глава з Євангелії від Матея. «Без цього нема ідентичності. Є вдавання християнства, але нема ідентичності», – наголосив Папа.
Місце християн – в Божих руках
Далі Святіший Отець зробив порівняння між першими християнами, які ховали тут своїх померлих і приходили на це місце, щоб почуватися в безпеці, й тими, які сьогодні підпільно служать Євхаристію в тих країнах, де це заборонено. Він згадав свідчення черниці з Албанії, яка в комуністичний період була поміщена у «табір перевиховання», й приховано христила дітей, черпаючи для цього своїм взуттям воду з ріки.
«Місце християн, – сказав він, – трохи повсюди, ми не маємо якогось упривілейованого місця в житті. Дехто хотів би мати таке місце, йдеться про “першокласних” християн. Але таким загрожує залишитися із “першокласні”, але занапастити “християни”», – зазначив Папа, й, цитуючи слова з Книги Мудрості: «Душі праведних у Божих руках», підкреслив, що «місце християнина – в Божих руках, там, де Він хоче». А ці руки – це поранені руки Сина, Який показує їх Отцеві, заступаючись за нас. Тож місце християнина – «у заступництві Ісуса перед Отцем».
Люди надії
«Можемо запитати себе сьогодні: де я почуваюся найбезпечніше? В Божих руках чи з іншими речами, з іншими гарантіями, до яких вдаємося, але яким бракує міцності, які врешті-решт впадуть? Ці християни, з цим посвідченням особи, що жили та живуть в Божих руках, є людьми надії», – сказав проповідник, наголошуючи в світлі другого читання на тому, що для того, аби увійти до тієї батьківщини, до якої всі ми покликані повернутися, не потрібно якихось дивних речей, вишуканої поведінки, а лише підтвердити свою ідентичність, як також міцно триматися за канат надії, який твердо зафіксований у небі.
