Ніколи не забувати про те, що наша віра є конкретною та відкидає компроміси й ідеологізацію, закликав Папа Франциск, проповідуючи під час Святої Меси, яку він у понеділок, 24 квітня 2017 р., відслужив в каплиці «Дому святої Марти». Разом з ним молитися кардинали, що належать до Ради Кардиналів та прибули до Ватикану на свою XIX зустріч, присвячену реформам Римської Курії, що відбуватиметься від 24 до 26 квітня.
Спонукою до цих роздумів стала євангельська розповідь про зустріч Ісуса з фарисеєм Никодимом, під час якої Спаситель з любов’ю й терпеливо пояснював йому про необхідність «народитися від Святого Духа», що означає «змінитись ментально», та епізод з Діянь Апостолів, коли Апостоли Петро та Іван рішуче відкидають наказ Синедріону не проповідувати про воскреслого Христа, мовляв, «не можемо замовчувати те, що ми чули й бачили».
За словами Святішого Отця, в цій поведінці апостолів можемо побачити «конкретність віри», на відміну від законовчителів, які «намагаються провадити переговори, щоб досягти компромісу». Петрові та Іванові «вистачає сміливості та відкритості Святого Духа», і це спонукає «відкрито та сміливо говорити про істину, не шукаючи компромісів».
«Ми іноді забуваємо про те, що наша віра є конкретною: Слово стало тілом, а не ідеєю, втілилося, – підкреслив проповідник. – І коли ми проказуємо “Символ віри”, то говоримо про конкретні речі: “Вірую в Бога Отця, Який створив небо і землю, вірую в Ісуса Христа, Який народився, Який помер…”. Все це конкретні речі. Наше “Вірую” не каже: “Вірую, що я повинен те чи інше чинити, вірую, що речі призначені для того чи іншого”. Мова йде про конкретні речі. Про конкретність віри, що веде до щирості, до свідчення аж до мучеництва, що суперечить компромісам та ідеологізації віри».
Для законовчителів, як зауважив далі Папа, Слово «стало законом». А тому слід чинити те і те, і не більше, те й ось те, а не інше. «Таким чином, вони перебували у полоні раціоналістичної ментальності, яка, однак, не закінчилася на них. Адже в історії Церкви, яка сама засуджувала раціоналізм, просвітництво, неодноразово траплялося так, що вона впадала у теологію “дозволено-недозволено”, “доти й досі”, забуваючи про силу і свободу Святого Духа, про відродження у Святому Дусі, що дає свободу, щирість проповіді, звіщення, що Ісус Христос – це Господь».
Підсумовуючи, Святіший Отець заохотив просити в Бога благодаті відчувати спонуки Святого Духа, Який, за словами самого ж Ісуса, подібний до вітру, «що віє де захоче, чуєш його звук, але не знаєш звідки приходить і куди прямує». «Таким є також той, хто народився з Духа: чує голос, іде за його подувом, за голосом Святого Духа, не значи, куди це його приведе. Бо він обрав конкретність віри та відродження у Святому Дусі. Нехай же Господь дасть нам усім цього великоднього духа, що спонукає виходити на стежки Святого Духа: без закам’янілості і компромісів, а щоб вільно звіщати Ісуса Христа таким, Яким Він прийшов», – побажав Папа.
