Соромитися своїх гріхів – це благодать, про яку ми повинні просити Бога, бо соромлячись гріхів, отримуємо прощення і великодушність у даруванні його іншим. Про це говорив Папа Франциск у своїй проповіді під час Святої Меси в «Домі святої Марти» у вівторок, 21 березня 2017 року.
Святіший Отець прокоментував уривок з Євангелії від Матея (18, 21-35), в якому Петро запитує Христа про те, скільки разів має прощати ближнього, що згрішив супроти нього. Відповідь Христа, що потрібно прощати «сімдесят раз по сім», за словами Папи, насправді означає, що потрібно прощати завжди. «Важко зрозуміти таїнство прощення, тому що це таїнство», – зазначив він, додаючи, що ми часто запитуємо себе, чому повинні прощати, якщо є зовсім справедливо домагатися своїх прав.
Відповідь на це запитання дає Церква, яка, за словами Святішого Отця, завдяки літургійним читанням «дозволяє нам увійти в це таїнство прощення, що є великим ділом Божого милосердя». Власне, в читанні з книги пророка Даниїла (3, 25.34-43) знаходимо молитву Азарії в сумному моменті історії Божого народу, який втратив усе і думає, що Бог їх залишив. Наступник Святого Петра повторив слова біблійної молитви: «Якби ж то ти міг нас прийняти скрушеного серця ради й смиренного духу, бо нема сорому тим, що на тебе уповають. І нині ми слідуємо за тобою всім серцем; ми тебе боїмося і твоє обличчя шукаємо – не сороми ж нас! Але обходься з нами за твоєю лагідністю і за твоєю милістю великою. Вирятуй нас твоїми чудесами!» (пор., Дан. 3, 39-43).
Коментуючи слова молитви, в якій Азарія просить Бога: «Не засороми ж нас!», – Папа зазначив, що люд соромився власних гріхів. «Азарія добре розумів, що Божий народ перебуває в такій ситуації через гріхи і просить прощення гріхів», – сказав Святіший Отець, додаючи, що для того, щоб увійти у таїнство прощення, ми повинні соромитися, але для цього потрібна благодать. Церква показує нам гріх і вказує, яким є вихід: молитва, каяття і сором.
Далі Папа Франциск прокоментував євангельську притчу, в якій йдеться про слугу, що не прощає боргу своєму ближньому і жорстоко обходиться з ним, не зважаючи на те, що сам отримав прощення боргу від свого господаря. «Ми повинні запитати себе, чому ж так сталося, – закликав проповідник. – Цей чоловік, якому пробачили великий борг і якого мали продати в рабство разом з дружиною, дітьми та всім майном, не здатний пробачити маленьких речей. Отже, він не зрозумів таїнства прощення».
Святіший Отець закликав присутніх замислитися над тим, як вони сповідаються. За його словами, якщо ми не соромимося власних гріхів, сповідь може перетворитися на звичайну формальність. «Бог прощає тобі, бо Він великий, – сказав Папа, – але це не ввійшло у твою совість, ти не усвідомив того, що Бог зробив, того дива, яке Він вчинив у твоєму серці, і тому виходиш після сповіді, зустрічаєш друга чи товаришку, та починаєш обмовляти одного, іншого й продовжуєш грішити».
На завершення Глава Католицької Церкви ще раз звернув увагу на поведінку слуги, якому господар простив борг. Він підкреслив, що виходячи із сповідальниці ми, іноді, уподібнюємося до того слуги, який щойно вийшов від господаря, говорячи про себе: «Мені пощастило. Який я хитрий!». «Це не означає отримати прощення, – наголосив Папа. – Це лицемірство, це вдаване прощення. І, таким чином, не маючи досвіду бути прощеним, не вмію прощати іншим, не можу це зробити, так само, як і цей лицемір був нездатним простити своєму ближньому». «Просімо Господа благодаті зрозуміти значення слів “сімдесят раз по сім”, – закликав Святіший Отець. – Зрештою, якщо Бог мені багато простив, то хто я такий, щоб не прощати?».
