Через читання з Євангелії та проповідь під час Літургії Слова Бог веде діалог зі Своїм людом, і якщо ми займемо поставу слухання Божого слова, то через нього навернемося й будемо перемінені. Так Папа Франциск підсумував своє повчання, виголошене під час загальної аудієнції, що в середу, 7 лютого 2018 р., відбулася в залі Павла VI у Ватикані. Під час зустрічі з паломниками, яка задля грози відбулася в приміщенні, а не на площі, він продовжив цикл катехиз про Святу Месу.
Святіший Отець зазначив, що діалог між Богом і людьми, який розвивається під час Літургії Слова, сягає своєї вершини в читанні Євангелії. «Подібно до того, як таїнства Христа просвітлюють все біблійне об’явлення, так і під час Літургії Слова Євангелія проливає світло для зрозуміння значення біблійних текстів, які її випереджують, як зі Старого, так і з Нового Завітів», – сказав він, звертаючи увагу на те, що літургія відрізняє читання Євангелії від інших читань та оточує його особливою пошаною.
Зокрема, читання Євангелії зарезервоване для висвяченого служителя, його слухаємо стоячи, а через свічки й кадіння відбувається вшанування Христа, «Який через євангельське читання знову робить звучним Своє дієве слово».
«Там відбувається безпосереднє звертання, про що свідчить виголос, яким відповідаємо на читання: “Слава, Тобі, Господи” та “Слава, Тобі, Христе”. Ми підводимося, щоб слухати Євангелію, але це Христос там промовляє. Й тому ми є уважними, оскільки відбувається безпосереднє спілкування. До нас промовляє Господь», – сказав Святіший Отець, підкреслюючи, що під час Святої Меси не читаємо Євангелію, аби довідатися про те, що колись відбувалося, але щоб усвідомити все те, що Ісус сказав і зробив. І це слово «є живим, сягаючи серця». Адже, як писав святий Августин, «Євангелія є Христовими устами».
«Аби сприяти проникненню Свого послання, Христос послуговується також і словами священика, який після Євангелії виголошує проповідь. Щиро заохочувана Другим Ватиканським Собором, як суттєва частина самої ж літургії, проповідь не є принагідною промовою, ані катехизою, як ота, що її роблю тепер, ні конференцією чи лекцією. Проповідь є чимось іншим», – вів далі Папа, пояснюючи, що вона є продовженням «того діалогу, розпочатого між Господом і Його людом», аби почуті слова впроваджувалися в життя.
«Справжньою екзегезою Євангелії є наше святе життя! Боже слово завершує свій біг, втілюючись в нас, перекладаючись в діла, як це трапилося в житті Марії та святих», – сказав Святіший Отець, знову повторюючи сказане раніше, що «Господнє слово входить через вуха, доходить до серця та виявляється назовні через руки».
У цьому контексті Глава Католицької Церкви наголосив, що той, хто проповідує, повинен «добре звершувати своє служіння», чинячи дійсну послугу всім, хто бере участь у Святій Месі, «але також і ті, які слухають, повинні виконати належне їм», насамперед, «надаючи відповідну увагу», уникаючи суб’єктивних претензій і пам’ятаючи про те, що кожен проповідник «має свої сильні сторони та обмеження».
«А той, хто виголошує проповідь, повинен усвідомлювати, що не робить якусь власну чинність, але проповідуючи, дає голос Ісусові, проповідує Ісусове слово. Проповідь повинна бути приготованою та короткою», – зауважив Папа, розповівши, як одного разу батько одного священика хвалився, що мовляв, дуже задоволений, бо «разом з друзями знайшов церкву, де під час Святої Меси нема проповіді». «Як же часто, – сказав він, – можемо побачити, як під час проповіді дехто задрімає, інші розмовляють, або виходять викурити сигарету… Так, це правда й ви це добре знаєте. Тому прошу, щоб проповідь була короткою, але добре приготованою. Як готується проповідь, дорогі священики, диякони та єпископи? Молячись, вивчаючи Боже слово та готуючи ясний і короткий синтез, що не повинен бути тривалішим, ніж 10 хвилин».
Підсумовуючи, Папа підкреслив, що під час Літургії Слова Бог провадить діалог зі Своїм людом, який «слухає Його уважно та шанобливо», розпізнаючи Його «присутнім і діючим». Тож якщо займемо поставу слухання «доброї новини», вона наверне нас і перемінить, зробивши здатними «змінити себе самих і світ».
