Центр християнського життя – таїнство Ісуса, що помер та воскрес з любові, є орієнтиром на нашій дорозі до єдності. На цьому наголосив Папа Франциск, приймаючи у п’ятницю, 27 січня 2017 р., членів Міжнародної змішаної комісії богословського діалогу між католицькою та давньосхідними православними Церквами. Зустріч з представниками спільнот, які живуть на Близькому Сході, стала черговою нагодою звернутися із закликом до молитви за християн, які переживають жахіття війни та переслідувань.
«Через вас передаю вітання моїм шанованим братам – Главам давньосхідних православних Церков», – звернувся Єпископ Риму до членів комісії, відзначивши, що їхня праця заслуговує на вдячність. Змішана комісія, заснована 2003 року з ініціативи Папської Ради сприяння єдності християн та представників цих Церков, зібралася вже на 14 пленарну зустріч.
У світлі того, що попередня зустріч була присвячена поглибленню природи Святих Тайн, а особливо, Хрищення, Святіший Отець підкреслив, що саме в ньому «ми наново відкрили основу сопричастя між християн», через що разом зі святим Павлом можемо повторювати, що «ми охрищені одним духом» і належимо «до одного тіла». А з огляду на те, що темою дискусій протягом цього тижня були «історичні, богословські та еклезіологічні аспекти Пресвятої Євхаристії», Папа пригадав вчення Другого Ватиканського Собору про те, що вона є «джерелом і вершиною всього християнського життя» та вираженням і здійсненням «єдності Божого люду».
«Заохочуючи вас далі прямувати цим шляхом, зберігає надію на те, що ваша праця зможе вказати цінні напрямки для нашого шляху, полегшуючи прямування до того дуже очікуваного дня, в якому отримаємо благодать приносити Господню жертву при одному престолі, як знак повністю відновленої церковної єдності», – сказав Наступник святого Петра, а тоді звернув увагу на те, що чимало з учасників зустрічі належать до Церков, які щодня зазнають переслідувань, позначених фундаменталістським екстремізмом.
Як зауважив Папа, такі явища легко вкорінюються у контекстах бідності та суспільного виключення, де нестабільність часто породжена частковими інтересами, нерідко – зовнішніми, та попередніми конфліктами, що залишили по собі «культурні й духовні пустелі», в яких «легко провокувати ненависть». «Щодня ваші Церкви перебувають у близькості до страждання і покликані сіяти злагоду та терпеливо відбудовувати надію, несучи відраду з миром, що походить від Господа, який ми всі разом повинні дарувати пораненому та розтерзаному світові», – сказав Єпископ Риму, додаючи:
«Святий Павло писав: “Якщо страждає один член, всі члени страждають”. Ваші страждання є нашими стражданнями. Єднаюся з вами в молитві, випрошуючи завершення конфліктів та Божої близькості до народів, що зазнають випробувань, особливо, для дітей, хворих і похилих віком. Особливе місце в моєму серці займають єпископи, священики, богопосвячені особи та вірні, що стали жертвами жорстоких викрадень, усі ті, кого захоплено, як заручників чи поневолено у рабство».
У цьому контексті Глава Католицької Церкви також побажав, щоб «приклад і заступництво численних мучеників і святих» стали сильною підтримкою для християнських спільнот. «Вони вже досягли повної єдності. А ми чого ж очікуємо?» – сказав Святіший Отець, зазначаючи, що вони навчають нас, що «серце нашої віри не полягає у загальному посланні миру й примирення, але в самому Ісусі, розіп’ятому та воскреслому: Він – наш мир і примирення».
«Як Його учні, ми покликані з християнською стійкістю всюди свідчити Його смиренну любов, яка примирює людину всіх часів. Там, де насильство викликає насильство, а насильство сіє смерть, нашою відповіддю є чиста закваска Євангелія, яка, не піддаючись логіці сили, спричиняється до проростання плодів життя також і з посушливої землі, до світанку надії після ночі терору», – сказав Папа, підсумовуючи:
«Центр християнського життя – таїнство Ісуса, Який помер та воскрес з любові, є також орієнтиром і на нашій дорозі до повної єдності. Мученики ще раз показують нам шлях: як же часто жертва життя привела до єдності християн, поділених в різних речах. Мученики та святі всіх церковних традицій вже є одністю у Христі».
Пригадаємо, що давньосхідними православними Церквами називають ті давні Церкви Сходу, які не прийняли рішень IV Вселенського Халкедонського Собору, що відбувався у V столітті, та всіх наступних. Це – Вірменська Апостольська Церква та Малабарська, Коптська, Ефіопська, Еритрейська, Сирійська православні Церкви.
Джерело:
