Проповідь Папи Франциска під час Святої Меси на закінченні Світового Дня Молоді

Проповідь Папи Франциска під час Святої Меси 31 липня, на закінчення Світового Дня Молоді в Кракові.

Дорога молодь, ви прибули до Кракова на зустріч з Ісусом. І Євангеліє говорить нам сьогодні саме про зустріч Ісуса з певною людиною – Закхеєм, з Єрихону (Лк 19, 1-10). Ісус там не обмежується лише викладенням вчення, чи привітанням до когось, але – як говорить Євангеліст – Він хоче пройти через місто (ст. 1). Іншими словами, Ісус прагне наблизитися до життя кожної людини, пройти до кінця нашу дорогу, щоби Його життя і наше життя насправді зустрілися.
Таким чином, доходить до найнесподіванішої зустрічі, саме тієї зустрічі з Закхеєм, начальником “митників”, тобто зі збирачем податків. Отже, Закхей був заможним співпрацівником ненависних римських окупантів, був визискувачем свого народу, кимось, хто через свою погану репутацію не міг навіть наблизитися до Вчителя. Але зустріч з Ісусом змінює його життя, як це було і може статися щоденно з кожним з нас. Але Закхей мусив поборотися з певними перешкодами, щоби зустріти Ісуса: щонайменше з трьома. Також і нам вони можуть щось сказати.

Першою з них є постава: Закхей не міг побачити Вчителя, оскільки був низький на зріст. Також і сьогодні може нам заважати те, що ми будемо постійно стояти здалека від Ісуса, бо здається нам, що ми не доростаємо, бо ми низької думки про себе. Це велика спокуса, яка стосується не тільки самооцінки, але торкається і віри. Бо віра говорить нам, що ми є Божими “дітьми: і дійсно ними ми є” (1Йн 3, 1): ми були створені на Його образ; Ісус нашу людяність зробив своєю, а Його серце ніколи не відділиться від нас; Святий Дух хоче мешкати в нас; ми покликані до вічної радості з Богом! Це є наша “постава”, це є наша духовна тотожність: ми є коханими Божими дітьми – завжди ними є. Ви розумієте, отже, що брак акцептації самих себе, життя у незадоволенні і мислення в негативний спосіб означає відсутність визнання нашої справжньої тотожності: це немовби відвернутися в інший бік, коли Бог хоче, щоби на мені спочив Його погляд, і це немовби хотіти згасити мрії, які Бог має у стосунку до мене. Бог нас любить такими, якими ми є, і жоден гріх, вада чи помилка не спричинить того, щоби Він змінив свою думку. Для Ісуса – вказує Євангеліє – ніхто не є не гірший і не далекий, для Нього не існує людини, яка Йому байдужа, але всі ми для Нього улюблені і важливі: ти важливий! І Бог розраховує на тебе такого, який ти є, а не з приводу того, що ти маєш: в Його очах нічого не значить, як ти одягнений, чи який ти маєш мобільний телефон; для Нього не важливо, чи ти слідкуєш за модою – важливим є лише ти. В Його очах ти цінний, і твоя цінність є безцінною.

Коли в нашому житті трапляється, що ми виміряємо низько замість високо, може нам допомогти ця прекрасна правда: Бог вірний в любові щодо нас, і навіть непоступливий. Нам допоможе думка, що Він нас любить більше, ніж ми любимо самі себе, що вірить в нас більше, ніж ми віримо в себе, що завжди за нас «боліє», як самий незламний уболівальник з фанів. Завжди чекає на нас з надією, навіть коли ми закриваємося в наших смутках, постійно роздумуючи над кривдами, яких зазнали в минулому. Але прив’язування до смутку не гідне нашої духовної постави! Це реально якийсь вірус, який заражає і блокує все, який закриває всі двері, який унеможливлює початок життя заново, повторний старт. Однак Бог непоступливий в надії: Він завжди вірить, що ми можемо підвищитися і не піддається, коли бачить нас пригнобленими і без радості. Бо ми є завжди Його улюбленими дітьми. Пам’ятаймо про це щодня. Варто, щоби кожного ранку ми говорили в молитві: “Господи, я дякую Тобі, що Ти мене любиш; справ, щоби я полюбив своє життя!” Не мої вади, які мусять бути виправлені, але життя, яке є великим даром: воно є часом любити і бути коханим.

Закхей мав ще другу перешкоду на дорозі до зустрічі з Ісусом: паралізуючий сором. Ми можемо собі уявити, що відбулося в серці Закхея, перш ніж він піднявся на сикомор – мусив пережити серйозну внутрішню боротьбу: з однієї сторони добра цікавість, щоби пізнати Ісуса; а з другої, ризик страшної нерозторопності. Закхей був публічною особою; знав, що намагаючись піднятися на дерево, він, начальник, людина влади, стане смішним в очах усіх. Проте він здолав сором, оскільки сильнішою було зацікавлення Ісусом. Ви теж зазнали, що відбувається, коли якась людина стає настільки привабливою, що в неї можна закохатися: і в такі хвилини може так трапитися, що ми охоче робимо щось, чого ніколи в житті не зробили би. Щось схоже сталося у серці Закхея, коли він відчув, що Ісус для нього такий важливий, що зробив би для Нього все, оскільки тільки Він міг його витягнути з рухомого піску гріха і незадоволення. І так він подолав паралізуючий сором. Як говорить Євангеліє, Закхей – “побіг наперед”, “виліз”, а потім, коли Ісус його покликав, він “зліз швидко” ( 4.6.). Ризикнув і заангажувався. Також для нас це є таємницею радості: не гасити прекрасну цікавість, але заангажуватися, щоби життя не було зачинене в ящику. Перед Ісусом не можна сидіти, чекаючи, склавши руки: Тому, який дає нам життя, не можна відповісти якоюсь думкою або звичайним SMS!

Дорога молодь, не соромтеся занести Йому всього себе, а особливо свої слабкості, труди і гріхи в сповіді: Він спроможний вас вразити своїм пробаченням і миром. Не бійтеся сказати Йому “так” з усім ентузіазмом серця, відповісти Йому великодушно і піти за Ним! Не дайте вашій душі закам’яніти, але прагніть прекрасної любові, яка вимагає самопожертви і міцного “ні” прагненню успіху за будь-яку ціну і наркотику мислення тільки про себе і про свої зручності.

Після низької постави і паралізуючого сорому, є також третя перешкода, якій Закхей мусив протистояти, але вже не в собі, але навколо себе. Це натовп, який передусім його блокував, а пізніше критикував: Ісус не повинен входити до його дому, до дому грішника! Як же насправді важко прийняти Ісуса, як важко схвалити «Багатого Бога в милосердя” (Єф 2, 4). Вам можуть ставити перешкоди, намагаючись, щоби ви повірили, що Бог далекий, суворий і не дуже ніжний, добрий для добрих і поганий по відношенню до поганих. Тим часом наш Отець “велить своєму сонцю сходити на злих і на добрих” (Мт 5, 45) і заохочує нас до справжньої відваги: щоби ми були сильніші від зла, люблячи всіх, навіть наших ворогів. Можуть з вас сміятися, бо ви вірите в лагідну і покірливу силу милосердя. Не бійтеся, але подумайте про слова, які промовлялися протягом цих днів: “Благословенні милосердні, бо вони зазнають милосердя” (Mт 5, 7). Вас можуть осуджувати, що ви є мрійниками, бо ви вірите в нове людство, яке не погоджується на ненависть між народами, не сприймає кордонів країн як перешкоди і зберігає свої традиції без егоїзму і образ. Не падайте духом: з вашою посмішкою і відкритими очима ви проголошуєте надію і є благословенням для однієї родини людства, яку тут ви так добре репрезентуєте!

Того дня натовп засудив Закхея, поглянув на нього згори; Ісус, навпаки, зробив дещо інше: підняв свій погляд на нього (ст. 5). Погляд Ісуса переступає вади і бачить особу; не зупиняється на злі з минулого, але передбачає благо у майбутньому; не погоджується на закриття, але шукає дороги єдності і поєднання; серед усіх, не зупиняється на видимому, але дивиться на серце. З цим поглядом Ісуса ви можете спричинятися до розвитку іншого людства, не чекаючи на аплодисменти, але шукаючи добра для нього самого, радіючи, що ви зберегли чисте серце і в мирі боретеся за чесність і справедливість. Не зупиняйтеся на поверхні речей і не довіряйте світовим літургіям видимості, “макіяжі” душі, щоби здаватися кращими. Натомість добре встановіть більш стабільне сполучення, серце, яке невтомно бачить і передає добро. І цю радість, яку задарма ви отримали від Бога, задарма давайте (Мт 10, 8), бо багато людей на неї чекають.

Послухаймо врешті слова Ісуса до Закхея, які, здається, сказані саме до нас сьогодні: “Притьмом злізай, бо я сьогодні маю бути в твоєму домі” (ст. 5). Ісус сьогодні скеровує до тебе це саме запрошення: “Сьогодні я маю бути в твоєму домі”. Ми могли б сказати, що Світовий День Молоді розпочинається сьогодні і буде тривати завтра, в домі, бо відтепер там Ісус хоче тебе зустрічати. Господь не хоче залишатися лише в цьому прекрасному місті, або в милих спогадах, але хоче прийти до твого дому, бути присутнім в твоєму щоденному житті: під час твого навчання і у перші роки праці, у дружбі і почуттях, планах і мріях. Як же Йому це подобається, коли все це Йому заноситься у молитві! Як же сильно Він вірить, що серед усіх щоденних «контактів» і «чатів» на першому місці буде золота нитка молитви! Як дуже Він прагне, щоби Його Слово промовляло до кожного твого дня, щоби Його Євангеліє стало твоїм і було твоїм “навігатором” на дорогах життя.

Ісус, просячи увійти до твого дому, як це зробив у випадку Закхея, кличе тебе по імені. Твоє ім’я є Йому дороге. Ім’я Закхея на мові того часу прикликало пам’ять Бога. Довіртеся пам’яті Бога. Його пам’ять не є “твердим диском”, який реєструє і записує всі наші дані, але чутливим співчуваючим серцем, яке радіє, твердо усуваючи всілякі наші сліди зла. Спробуймо також і ми тепер наслідувати вірну пам’ять Бога і стерегти добро, яке ми отримали протягом цих днів. Згадуймо у мовчанні цю зустріч, підтримуймо пам’ять присутності Бога і Його Слова, розбуджуймо в собі голос Ісуса, який кличе нас по імені. Таким чином, помолімося в мовчанні, згадуючи і дякуючи Господу, який захотів тут з нами зустрітися.

КМЦ (неофіційна версія перекладу)

Comments

0 comments

Про Андрій Петренко

Avatar

Залишити відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

19 + twenty =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Ми виявили Ad Blocker!

Для коректної роботи порталу просимо вимкнути Ad Blocker.
На сторінках відсутня агресивна реклама.

How to disable? Refresh