Папа Франциск відвідає в Римі бизиліку св. Варфоломія на острові для того, вшанувати нових мучеників, в той час як у нас перед очима все ще образи християн убитих в Єгипті.
Базиліка, що зберігає память св. Адлберто (св. Войциха) вбитого в 997 р. За проповідь Євангелія, перш за все є місцем памяті сучасних мучеників. Це зріле усвідомлення Ювелейного 2000 року: Церква знову стала спільнотою мучеників, як в перші сторіччя. Тоді це не було загальною думкою: на християн скоріше дивилися як на переслідувачів, ніж як на переслідуваних. Св. Іван Павло ІІ мав протилежне бачення: він був свідком нацистських переслідувань і масового вбивства євреїв, а потім комуністичної антирелігійної боротьби. Для нього ХХ ст. стало сторіччям свідчення і мученичества. Тому Войтила створив комісію, яка збере історії новомучеників (її осідком стане храм св. Варфоломія).
На світ вийшло багато історій страждань, часто до того не відомих. 7 травня 2000 р. в Колізеї, в присутності свідків переслідувань різних церков, Іван Павло ІІ очолив пам’ятну службу, щоб кров новомучеників об’єднала християн.
Мученики ‘наче складають велику мозаїку християнської людяності ХХ ст’, – сказав Войтила. Потрібно збирати і памятати їх спадок. Так храм св. Варфоломія по ініціативі Спільноти святого Егідія і рішенню Івана Павла ІІ став місцем шанування. В абсиді головує велика ікона віддавших життя. Серед них бл. Ромеро Сальводорський, жертви геноциду вірменів, ефіопські монахи вбиті італійцями, Соловки і багато інших.
В шести часовнях знакові речі сучасних мучеників з усіх континентів.
Тут є чаша о. Андреа Санторо вбитого в Туреччині, епітрахіль аргентинського єпископа Анджелеллі вбитого військовими, лист євангельського пастира з Бухенвальду і реліквії бл. Омеляна Ковча з Майданику. Але память про них не вимагає помсти.
