Справжній пророк – це той, який здатний плакати над своїм людом, що його не слухає. Про це Папа Франциск говорив у проповіді під час Святої Меси в «Домі Святої Марти» у Ватикані у вівторок 17 квітня 2018 року. Проповідник роздумував над першим читанням дня з Діянь Апостолів, в якому передана промова первомученика Стефана перед синедріоном.
«Ви, твердошиї та необрізані серцем і вухом! Ви завжди противитеся Духові Святому! Які батьки ваші, такі й ви» (Ді 1, 51), – цими словами св. Стефан звинувачував народ, старійшин і книжників, які привели його на суд до синедріону. Їхнє серце було закрите, вони не хотіли слухати його та забули про історію Ізраїлю.
Подібно до того, як їхні батьки в минулому переслідували пророків, так само і старшини й книжники, розлютившись у своєму серці, кинулись на св. Стефана, «та вивели за місто, і почали каменувати» його. «Коли пророк звіщає правду і торкається серця, то серце або відкривається, або стає кам’яним і тоді шаленіє гнів й переслідування», – наголосив Святіший Отець. – Ось так закінчується життя пророка».
Далі Його Святість пояснив, що справжнього пророка можна розпізнати по тому, чи він здатен не тільки говорити, але й плакати над своїм людом, який відійшов від істини. Саме так чинив Христос: з одного боку, він дорікав невірним людям, говорячи про них, як про «лукаве і перелюбне поріддя» (пор. Мт 12, 39), але, з другого боку, Він плакав над Єрусалимом. Папа додав, що справжній пророк ніколи не є «літеплим», він говорить прямо. Але основна місія справжнього пророка, за словами Святішого Отця, полягає не в тому, щоб дорікати, а в тому, аби «відкривати двері, оздоровлювати коріння, відновлювати приналежність до Божого народу, аби прямувати далі». Справжній пророк – це не «пророк лиха», а «пророк надії».
Папа Франциск зазначив, що Церква потребує пророків. «Вона потребує, – наголосив він, – щоб ми всі були пророками». Він також пояснив, що справжній пророк відрізняється від «критика», який все осуджеє і якому ніколи нічого не подобається. «Пророк – це той, – підкреслив Папа, – хто молиться, дивиться на Бога, дивиться на свій люд, відчуває біль, коли люди помиляються, здатен над ними плакати, але також здатен жертвувати своїм життям задля правди».
«Нехай же Церкві ніколи не забракне цього служіння пророцтва, аби завжди прямувати вперед», – додав на завершення Святіший Отець.
