Приймаючи учасників генеральних капітул трьох чоловічих чинів і згромаджень, між якими були також ченці Василіанського чину святого Йосафата, Папа Франциск скерував слова близькості до українського народу та поділився думками про братерський вимір євангелізації як здійснення харизми чернечого інституту.
«Я не хочу завершувати це слово, не виявивши мою близькість вам, дорогі браття, українці-василіани, у цей період болю, у цей час мучеництва вашої Батьківщини. Хочу сказати, що я близький з вами, вся Церква є близькою, уся», – сказав Папа Франциск наприкінці своєї промови, приймаючи у четвер, 14 липня 2022 року, учасників Генеральних капітул Василіанського чину святого Йосафата, Ордену Матері Божої та Згромадження місій.
«Ми супроводжуємо вас як тільки можемо у вашому болі, – вів далі Святіший Отець, звертаючись експромтом до василіан. – Я часто думаю про те, що однією з найбільших небезпек тепер є забути про трагедію України. Звикається… не здається таким важливим… Одного з минулих днів я побачив у газеті, що новина про війну була на дев’ятій сторінці! Це не є проблемою, якою цікавляться, і це погано. І тому ми близькі з вами, бо ви переживаєте мучеництво. І бажаю, щоб Господь змилувався над вами і щоб був близьким з вами по-іншому, з миром, з даром миру».
Незвичайна зустріч
Зазвичай, протягом липня Папа не проводить жодних аудієнцій, тож ця подія стала винятком. Святіший Отець пояснив, що старається зустрічатися з капітулами, бо це «спосіб спілкуватися з богопосвяченим життям», тому й відгукнувся на прохання про зустріч, але приймає три спільноти разом. Він не оминув увагою і того факту, що ці капітули також стали нагодою нарешті зібратися разом після вимушеної перерви, спричиненої пандемією. «І це повинно також допомогти нам не сприймати як даність можливість зустрітися, обмінятися думками, дивлячись у вічі і насамперед молитися разом, слухати разом Боже слово та розділити Євхаристійну трапезу».
Критерій розрізнення
Наступник святого Петра зазначив, що капітула насамперед є часом спільнотного розпізнавання, щоб з допомогою Святого Духа постаратися побачити, «чи і якою мірою ми були вірними харизмі». «І тепер, дорогі браття, я хочу використати цю нагоду на те, щоби наголосити на одному критерієві, який я вважаю суттєвим у тому, щоб чинити розрізнення: на критерієві євангелізації», – сказав він, пояснюючи, що коли запитуємо себе про вірність початковій харизмі, то повинні запитувати себе, чи спосіб її здійснення був «євангелізуючим», чи рішення, які приймаємо, «спрямовані на свідчення та звіщення Євангелія». І як навчає святий Павло, якими б різними не були харизми, «всі вони призначені на збудування Церкви», а оскільки Церква «не є метою сама в собі, її метою є євангелізувати», то також кожна харизма повинна співдіяти в євангелізації.
За прикладом святих
«Коли поставимо цей принцип, то вже непотрібно просторікувати в абстрактних теоріях, але краще вчитися від святих: у вашому випадку від святого Джованні Леонарді, святого Йосафата та святого Вінсента де Поля», – вів далі Святіший Отець, підкреслюючи, що саме в своїх відмінностях вони показують, що означає бути «євангелізаторами зі Святим Духом». У цьому контексті Папа навів слова з Апостольського напоумлення «Evangelii gaudium», у якому на початку свого понтифікату писав про те, що святі навчають нас розвивати простір молитви, який надає християнського сенсу нашим зусиллям і діяльності, бо «без тривалих періодів адорації, молитовної зустрічі з Божим словом, щирого діалогу з Господом, завдання легко втрачають свій сенс, ми слабнемо через втому та труднощі, ревність згасає».
Братній вимір євангелізації
Врешті, Папа звернув увагу на те, що як члени інститутів богопосвяченого життя, вони покликані євангелізувати не тільки на особистому рівні, але у спільнотній формі, євангелізувати за допомогою «братерського життя». Це є найкращим способом виявити приналежність до Христа, який запевняв, що Його учнів розпізнаватимуть на основі взаємної любові. «Але ми добре знаємо, також і на основі досвіду, наскільки це є вимогливим: йдеться про великий виклик спільного життя, незбагненний для ментальності світу, але саме через це – знак Божого Царства», – сказав Святіший Отець, додаючи, що життя в спільноті вимагає щоденного навернення, готовості анґажуватися, остерігатися суворості, як також надмірної толерантності та зручностей, а насамперед, вимагає «покори та простоти серця, які ми ніколи не повинні переставати просити в Бога, бо вони походять від Нього».
«Саме там, у горнилі стосунків, зважуються наші серці та завдяки старанням кожного може сформуватися прекрасне братерське свідчення. Не щось солодкаве, не фасадна злагода, не однорідність, згладжена на особистості настоятеля чи якогось лідера. Ні. Вільне братерство, що має смак відмінностей та перебуває в пошукає дедалі більшої євангельської гармонії», – мовив Папа, зазначивши, що з цього випливає радість, що є радістю приналежності до Христа. Натомість річчю, яка вбиває спільнотну радість, є пліткартво, від якого Святіший Отець вкотре наполегливо перестеріг богопосвячених осіб.
Нульова терпимість до зловживань
Наприкінці Наступник святого Петра, промовляючи експромтом, згадав про проблему, що подекуди зустрічається, якою є випадки сексуальних зловживань. «Прошу вас, добре це запам’ятайте: нуль терпимості до зловживань супроти неповнолітніх чи беззахисних осіб. Прошу вас, не приховуйте цю дійсність. Ми є богопосвяченими особами, ми є священиками, щоб вести людей до Ісуса, а не “пожирати” людей своєю пожадливістю», – сказав він, закликаючи не соромитися заявляти про злочин, пам’ятаючи про обов’язок захистити інших.
Vatican News
