Що потрібно, аби пройти крізь вузькі двері, що ведуть до раю? Святіший Отець нагадує, що Господь розпізнаватиме не титули, а віру, що виливається в діла.
Чи достатньо місця в раю й хто зможе туди потрапити? Відповідь на це запитання, в світлі розмови Ісуса зі слухачами в дорозі до Єрусалиму, Папа Франциск шукав, зустрічаючись у неділю, 25 серпня 2019 р., із паломниками, які зібралися на площі Святого Петра на молитву «Ангел Господній».
Зміна перспективи: не кількість, а відповідальність
Святий Лука розповідає, як Ісус прямував до Єрусалиму, проходячи через села та містечка. Як зауважив Святіший Отець, Христос знав, що має там померти за спасіння всіх людей, і ось у такому контексті лунає запитання: «Господи, чи мало є тих, які спасаються?».
«Це питання активно обговорювалося в той час, – скільки спасеться, а скільки ні, – існували різні способи інтерпретації Писань щодо цього та згідно з текстами, що брались до уваги, – пояснив Папа. – Ісус, натомість, перевертає запитання, що зосереджувалося на кількості, тобто, “чи мало?”, перенісши відповідь на рівень відповідальності, заохочуючи добре використовувати теперішній час. “Силкуйтесь увійти через вузькі двері, бо багато хто, кажу вам, буде намагатися ввійти, та не зможе”, – відповів Він».
Любов не є зручною!
Проповідник зазначив, що цими словами Ісус дає нам зрозуміти, що не йдеться про кількість, шо в раю не існує «визначеної кількості» місць. Йдеться про те, щоби «вже відтепер» прямувати вірним шляхом, який для всіх відкритий, але, водночас, тісний. Ісус не хоче обманути нас, мовляв: «Будьте спокійні, це легка справа, він легкий…», але говорить так, як є: перехід є вузьким.
«В якому сенсі? В тому, що для того, аби спастися, потрібно любити Бога та ближнього, а це не є зручним. Це “вузькі двері”, бо вони вимогливі, а любов завжди є вимогливою, вимагає старань, а навіть і “силування”, тобто, рішучої та витривалої волі жити згідно з Євангелієм», – мовив Святіший Отець, додавши, що саме таке наставлення святий Павло у Посланні до Тимотея називав «доброю борнею». Для цього потрібні щоденні зусилля, щодня любити Бога й ближнього.
Не титули, а життя віри, що виливається в діла
Щоб краще це пояснити, Ісус розповів притчу про господаря дому, який представляє Господа, а його дім – вічне життя, тобто спасіння. Мовив Ісус: «Коли ж встане Господар і замкне двері, ви станете знадвору й будете стукати у двері, кажучи: “Господи, відчини нам!” А Він у відповідь скаже вам: “Я не знаю вас, звідки ви є!”». Коли ж вони намагатимуться нагадати про себе, посилаючись на те, що їли й пили разом з господарем і слухали його навчання, Господар повторить, що не знає їх, називаючи їх «тими, які чинять беззаконня».
«Ось у чому полягає проблема! Господь розпізнаватиме нас не відповідно до наших титулів», – сказав Папа, але з огляду на смиренне й добре життя, життя віри, що виливається в діла.
Вимогливі, але відкриті для всіх
За словами Святішого Отця, це означає, що християни покликані творити справжню спільність з Ісусом, молячись, ходячи до Церкви, приступаючи до Святих Тайн, живлячись Його словом. «Це підтримує нас у вірі, живить нашу надію, оживлює нашу любов. І, таким чином, завдяки Божій благодаті, ми можемо й повинні віддавати своє життя для добра ближніх, боротися проти будь-яких форм зла та несправедливості», – сказав Папа, побажавши:
«Нехай же нам в цьому допоможе Пречиста Діва Марія. Вона пройшла крізь вузькі двері, якими є Ісус. Вона прийняла Його всім серцем та йшла за Ним кожного дня Свого життя, також і тоді, коли не розуміла, також і тоді, коли меч прошивав Її душу. Саме тому призиваємо Її як “Небесні двері” – Марія двері Небесні, – двері, що детально повторюють форму Ісуса: двері Божого серця, серця вимогливого, але відчиненого для всіх нас».
