«Адорувати», «приймати» та «виходити». Ці три «прості слова», важливі, на думку Святішого Отця, не лиш «для вінкентійського духа», але й для «християнського життя взагалі», були темою його слова, зверненого для представників «вінкентійської родини», що зібралися у Римі на відзначення ювілейного року чотирьохсотріччя своєї харизми. В рамках міжнародного симпозіуму, що розпочався 12 жовтня, у суботу, 14 жовтня, на площі Святого Петра відбулася зустріч з Папою Франциском.
«Вітаю вас і разом з вами дякую Господеві за чотириста років вашої харизми. Святий Вінкентій започаткував порив милосердної любові, що триває протягом сторіч. Цей запал вийшов з його серця. Ось чому сьогодні тут маємо мощі: серце святого Вінкентія. І сьогодні хочу заохотити вас і далі прямувати цим шляхом», – сказав Святіший Отець, пропонуючи роздуми над згаданими трьома словами.
«Адорувати». Наступник святого Петра зауважив, що святий Вінкентій постійно заохочував «розвивати внутрішнє життя та віддаватися молитві, що очищає та відчиняє серце». Він навчав, що молитва є «щоденним компасом» та «підручником життя». Для нього молитва «не є лише обов’язком, ані, тим більше, набором формулювань», але означає «зупинитися перед Богом, аби побути з ним, щоб просто присвятитися Йому».
«І цією найчистішою молитвою, що створює простір для Господа та Його прослави, є ніщо інше, як адорація», – сказав Папа, додаючи: «Вистачить її відкрити, як адорація стає невід’ємною, оскільки є чистою близькістю з Господом, що приносить мир та радість та визволяє від життєвих тривог».
Отож, адорація означає «стати перед Господом з пошаною, спокоєм та в тиші, віддаючи Йому першість, з довірою вручаючись Йому», аби далі просити, щоб «Його Дух зійшов на нас і дозволити, щоб наші справи підносилися до Нього». «Той, хто адорує, хто навідується до живого джерела любові, не може, так би мовити, не “заразитися”, – зауважив Святіший Отець. – А тоді починає поводитися з іншими так, як Господь чинить із ним: стає милосерднішим, більш розуміючим, доступнішим, долає власну закам’янілість та відкривається на інших».
Наступним словом є «приймати». «Коли чуємо це слово, – сказав Папа, – відразу думаємо про щось, що потрібно робити. Але в дійсності, приймати є глибшою схильністю: це вимагає не лише зробити місце для когось, але бути гостинними, готовими, навченими жертвуватися іншим. Як Бог для нас, так і ми для інших. Приймати означає переглянути своє “я”, випрямити спосіб мислення, зрозуміти, що життя не є моєю приватною власністю і що час не належить мені. Це повільне віддалення від всього того, що є моїм: від мого часу, від мого відпочинку, від власних прав, програм та розпорядків. Той, хто приймає, відрікається від “я” та впускає у своє життя поняття “ти ” та “ми”».
За словами Наступника святого Петра, «гостинний християнин є істинним мужем чи жінкою Церкви», тому що Церква є матір’ю, а «мати приймає життя та супроводжує його». Й подібно до того, як дитина схожа на матір, так і християнин «носить риси Церкви». Тоді він є «справді вірним сином Церкви», який є гостинним, творить згоду та великодушно сіє мир навіть і тоді, коли не отримує взаємності.
Врешті, «виходити». «Любов є динамічною та виходить назовні. Той, хто любить, не сидить у м’якому кріслі, очікуючи приходу кращого світу, але з ентузіазмом та простотою підводиться й виходить», – сказав Святіший Отець, пригадуючи слова святого Вінкентія: «Нашим покликанням є йти не на парафію й не лише в дієцезію, але виходити на всю землю. Для чого? Для того, щоб запалювати серця людей, чинячи те, що чинив Божий Син, Який прийшов для того, щоб вкинути вогонь у світ, аби запалити його Своєю любов’ю».
«Це покликання завжди дійсне для всіх. Перед кожним із нас воно ставить запитання: Чи я виходжу назустріч іншим, як цього бажає Господь? Чи несу, туди, куди йду, оте полум’я милосердної любові, чи залишаюся замкненим, гріючись біля свого каміну?» – сказав Папа, склавши подяку послідовникам святого Вінкентія за те, що виходять на дороги світу. «Бажаю вам не зупинятися, але й надалі черпати кожного дня з адорації Божу любов та поширювати її у світі через позитивну інфекцію любові, готовності та згоди. Благословляю вас та хворих, яких ви зустрічаєте», – підсумував він.
