Звіщення, поспіх і наша відповідь. Ці три слова були в центрі роздумів Папи Франциска, якими він поділився експромтом після прочитання Євангелії під час Святої Меси, очоливши 1 квітня 2018 р.на площі Святого Петра у Ватикані з нагоди Христового Воскресіння. Зазначимо, що згідно з прийнятим звичаєм, євангелький уривок про прихід Марії Магдалини та Ісусових учнів до порожнього гробу був прочитаний латинською та грецькою мовами.
«Після слухання Божого слова, цього уривку з Євангелії, мені спали на думку три речі», – сказав проповідник, зазначаючи, що першою є обличчям несподіванкою.
«Божі звіщення – це завжди несподіванки, бо наш Бог – це Бог несподіванок. І від початку історії спасіння, від праотця Авраама, Він не перестає заставати зненацька», – зауважив Папа, підкреслюючи, що несподіванка – це щось, що «зворушує серце, торкається тебе там, де не очікуєш».
У цьому контексті другим словом є «поспіх». Жінки побігли, розповідаючи про те, що з ними трапилося. «Божі несподіванки спонукають нас вирушити в дорогу, негайно, без зволікання. І Петро та Іван побігли, щоб побачити» порожній гріб, як і вифлеємські пастирі в ніч Різдва побігли до ясел. Або ж самарянка, яка побігла, щоб ділитися з сусідами новиною про зустріч з Ісусом, а вони повиходили, аби самим побачити Його і почути.
«Це трапляється також і сьогодні. Коли в наших кварталах, у селах стається щось надзвичайного, то люди біжать, щоб подивитися», – сказав проповідник, зауваживши, що «несподіванки, добрі новини, завжди передаються саме так: з поспіхом». Але Господь терпеливий також і з тими, які не поспішають і не хочуть ризикувати, прикладом чого став Тома.
Врешті, третя річ – це запитання: «Я що в моєму випадку?». Святіший Отець заохотив замислитися, чи наше серце відкрите на несподіванки, чи здатне швидко вирушити в дорогу, чи схильне відкладати на завтра? Як саме до мене промовляє несподіванка? Про Петра та Івана Євангеліє каже, що вони «увірували». «А ми, сьогодні, у цей Великдень 2018 року, що зробимо?» – запитав Папа.
