Папа: Байдужість серця – шлях від гріха до корумпованості

Остерігаймося того, щоб ступити на шлях, який від гріха веде до корумпованості. Із такою пересторогою Папа Франциск звернувся до вірних, проповідуючи у четвер, 16 березня 2017 р., під час ранкової Святої Меси в каплиці «Дому святої Марти». Спонукою до цих роздумів стала євангельська притча про багача та бідного Лазаря, яка навчає нас остерігатися байдужості.

«Вивідай, о Боже, моє серце. Поглянь, чи часом не ходжу дорогами брехні та виведи мене на стежку життя». Відправною точкою до роздумів стало перше читання з Книги пророка Єремії, в якому прозвучали Господні слова: «Проклят той, хто уповає на людину і покладає на тіло свою силу». Як зауважив Святіший Отець, людина, яка покладається на речі, якими сама може управляти, тобто, на марнославство, гордість і багатства, ризикує «віддалитися від Господа». Плідним, натомість, стає життя людини, яка покладається на Бога.

«Коли якась людина живе у своєму замкненому середовищі, коли дихає повітрям своїх благ, свого задоволення, марнославства, почуття безпеки, покладаючись виключно на себе, вона втрачає орієнтири, губить компас та не знає, в чому існують обмеження», – сказав проповідник, зауважуючи, що саме це трапилося з багачем, про якого розповідається в Ісусовій притчі, який проводив життя в постійних бенкетах, не звертаючи уваги на бідолаху, що лежав при дверях його дому.

«Він знав, ким був цей бідняк, – сказав Наступник святого Петра. – Знав про це, бо коли пізніше говорить з праотцем Авраамом, то каже: “Пошли до мене Лазаря”. Отож, він навіть знав його ім’я! Однак, не зважав на нього. Чи багач був грішником? Так. Але від гріха можна повернутися назад: просиш прощення і Господь прощає. Натомість, серце привело його на дорогу смерті настільки, що вже не зміг повернутися назад. Існує момент, точка, межа, від якої важко розвернутися: це трапляється тоді, коли гріх перетворюється у корумпованість. Він вже не був грішником, але – корумпованим, бо знаючи про численні нужди навколо себе, почувався щасливим, це його не стосувалося».

Отож, знову посилаючись на пророка Єремію, Папа підкреслив, що проклятою є людина, яка покладається на себе саму, на своє серце, адже «ніщо не є таким ненадійним, як серце», і ніщо не є так важко лікувати, як його. У цьому контексті проповідник запросив вірних застановитися над тим, що відчуваємо, коли бачимо на вулиці потребуючих, дітей-жебраків? Чи ми звикли до цього, як до «міських краєвидів», елементів декору, як от пам’ятник, автобусна зупинка, поштове відділення? Чи сприймаємо це, як нормальне?

«Вважаймо! Коли ці речі відлунюють в нашому серці, як нормальні, мовляв, “таким є життя”, і я, маючи що їсти і пити, задля заспокоєння почуття провини, даю якусь пожертву та прямую далі, це невірна дорога», – підсумував Святіший Отець, вказуючи на те, що важливо, аби ситуація нужди і страждання ближнього по-справжньому входили у серце. Лише тоді можемо уникнути «слизьку стежку», яка веде від гріха до корумпованості.

Comments

0 comments

Про Андрій Петренко

Залишити відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

three × three =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Ми виявили Ad Blocker!

Для коректної роботи порталу просимо вимкнути Ad Blocker.
На сторінках відсутня агресивна реклама.

How to disable? Refresh