«Моліться за те, щоб також і моя старість була спокійною, побожною та плідною, а також – радісною», – попросив Папа Франциск наприкінці Святої Меси, яку він відслужив у суботу, 17 грудня 2016 р., в Паолінській каплиці Апостольського палацу разом з кардиналами, дякуючи Господу Богу за 80 років життя. «Знай, що Тебе завжди супроводжуватиме наша молитва», – запевнив декан Колегії Кардиналів Анджело Содано, вітаючи Святішого Отця.
Коментуючи під час проповіді біблійні читання, Наступник святого Петра зосередився на темі пам’яті. Саме до того, щоб зупинитися й оглянутися назад, проаналізувати пройдений шлях заохочує Церква, пропонуючи наприкінці адвентового шляху євангельський уривок з розповіддю про родовід Ісуса. До пам’яті про Боже діяння заохочує також автор «Послання до Євреїв», представляючи шерегу свідків, які приготовляють шлях до «сповнення часів».
«Не забувати – це властивість любові, завжди мати перед очима величезне добро, яке ми отримали, прикметою любові є споглядати на історію: звідки походимо, хто наші батьки та предки, який наш шлях віри… І ця пам’ять, – підкреслив Папа, – є корисною для нас, тому що вчиняє ще інтенсивнішим оте чуйне очікування Різдва».
Святіший Отець зауважив, що ця пам’ять бере свій початок в обранні народу: Ісус Христос, син Давида, син Авраама. Мова йде про «вибраний народ, що прямує до сповнення обітниці». І таким «простим» є шлях християнина. Ми отримали обітницю та прямуємо до її сповнення «кожним союзом, який встановлюємо з Господом», що дає нам зрозуміти, «що це не ми вибирали, але всі ми є обраними». «Обрання, обітниця та завіт – ось колони християнської пам’яті. В цьому полягає погляд в минуле, аби прямувати вперед», – сказав проповідник.
«На цій дорозі ми завжди зустрічаємо благодать і гріх. І в цій історії спасіння зустрічаємо великих грішників, у цьому родоводі, але є також і святі. Також і в своєму житті знайдемо те саме: хвилини великої вірності Господеві, радості служіння, але також деякі лихі моменти невірності, гріха, що дають нам відчувати потребу спасіння. І в цьому – наша впевненість, бо коли відчуваємо потребу в спасінні, то визнаємо віру: “Я – грішник, але Ти можеш мене спасти. Ти попровадиш мене далі”. І, таким чином, прямуємо вперед у радості надії», – зазначив Святіший Отець.
Підсумовуючи, Папа Франциск зазначив, що в період приготування до Різдва ми розпочали цей шлях, на якому сьогодні робимо зупинку, щоб оглянутися. Бачимо, що це був прекрасний шлях, що Господь нас не розчарував, що був вірним. Бачимо також, що як в Історії з великої літери, так і в історії нашого життя були світлі хвилити, але також – хвилини гріха. «Але Господь присутній там з простягнутою рукою, аби підвести і сказати: “Вперед!”. Таким є християнське життя: прямуй вперед, до остаточної зустрічі», – сказав Святіший Отець, побажавши: «Нехай же Господь допоможе нам повернути цю благодать пам’яті».
Дякуючи після Святої Меси кардиналам, Папа зізнався, що останніми днями багато роздумує над темою старості, і що, іноді, буває лячно. «Але пригадую, що я сказав вам того 15 березня, коли відбулася наша перша зустріч: “Старість – це осідок мудрості”. Сподіваємося, що це справдиться і щодо мене», – сказав Наступник святого Петра, додаючи, що іншою нав’язливою думкою є те, що вона надійшла надто швидко…
«Але коли хтось думає про неї, як про ще один етап життя, який призначений для того, аби принести радість, мудрість, надію, то наново оживає, чи не так?», – додав Святіший Отець.
