Вчора. Житомир. Прощання з Максимом Перепелицею. 25 листопада його вбили російські окупанти. Максима поховали в його день народження. Не доживши три дні до свого 27-річчя.
Неможливо слухати крики мами: “Синочку! Синочка!”
З кожним убитим українським чоловіком вмирають і його рідні. Їм залишається тільки існувати. Горе випалює.
Як далі жити? Як нам далі жити, я запиту.
Я точно знаю одне – ніколи не прощати. До кінця часів пам ” ятати і не прощати.
А яким сном спите ви, росіяни? Що ж ви накоїли. Що ж ви наробили.
Олександр Тверській
