Тимчасово окупований Крим опинився в умовах поглиблення водної кризи: політика російської окупаційної адміністрації призводить до виснаження водних ресурсів півострова, посилення засолення ґрунтів та ризику їх опустелювання.
Попри те, що завдяки опадам і таненню снігу запаси води у водосховищах природного стоку на початку жовтня 2026 року сягнули 148,4 млн кубометрів, що більш ніж удвічі більше, ніж за аналогічний період попереднього року, цього виявилося недостатньо для стабілізації ситуації. Водосховища були заповнені в середньому лише на 45% проєктного об’єму.
З настанням посушливого сезону запаси почали скорочуватися. Щодоби до водосховищ надходить близько 138 тис. кубометрів води, тоді як витрати становлять приблизно 455 тис. кубометрів. Отже, воду споживають більш ніж утричі швидше, ніж вона поповнюється. Частина наявних запасів фактично недоступна: через низький рівень води ускладнюється її забирання, а замулення та погіршення якості придонних шарів додатково обмежують можливість використання.
Ще гірша ситуація з наливними водосховищами, які залежать від зовнішніх джерел живлення. У вересні їхні запаси скоротилися приблизно на 10% — з 35 до 31,6 млн кубометрів. З них щодоби відбирають близько 72 тис. кубометрів води, при цьому притік майже відсутній через маловодність джерел та сезонне зниження водності. Показовим є Міжгірне водосховище, заповнене лише на 0,2% проєктного об’єму, що фактично позбавляє його значення повноцінного джерела водопостачання.
На тлі дефіциту прісної води окупаційна адміністрація нарощує видобуток підземних вод. Такий підхід виснажує водоносні горизонти, посилює засолення та створює передумови для перетворення значної частини кримських земель на солончак.
Додатковий удар по водній системі півострова завдало руйнування греблі Каховської ГЕС російськими окупаційними військами у червні 2023 року. Після зникнення Каховського водосховища Північнокримський канал втратив основне джерело наповнення. Замулення водозаборів, відсутність необхідного тиску та пошкодження інфраструктури серйозно обмежили можливість його експлуатації: магістральна частина каналу і північна гілка до Джанкоя залишаються без води.
Східну гілку каналу окупанти тепер використовують для транспортування води з артезіанських свердловин у напрямку Феодосії та Керчі. Втім, канал проєктували для великих обсягів дніпровської води, тому за подачі менших обсягів підземної води втрати через випаровування та фільтрацію сягають до 40–45% ресурсу. Значна частина і без того дефіцитної води не доходить до споживачів, а для компенсації цих втрат окупаційна адміністрація ще більше збільшує забір підземних вод, посилюючи навантаження на водні ресурси Криму.
