І тут все насправді впирається в один важливий нюанс – низка оборонних компаній хочуть отримати гарантії, що країни Європи не “закинуть” ідею переозброєння, коли попит на зброю впаде
Джерело: Defence Express , Bloomberg
Оборонно-промисловий комплекс Європи після півтора року з повномасштабного вторгнення РФ в Україну перенавантажений попитом на ледь не будь-які зразки озброєння та військової техніки – від боєприпасів, ПТРК, ПЗРК до зенітних ракет, бронетехніки тощо – і сьогодні європейська “оборонка” зіштовхнулася з доволі цікавою дилемою, розповідає видання Bloomberg.
Річ у тім, що Європа останні десятиліття не те щоб дуже активно піклувалася про стан власного оборонно-промислового комплексу – країни роками урізали бюджети на оборону, часто ігноруючи визначену НАТО ціль витрат у не менш як 2% від власного ВВП.
З початком повномасштабного вторгення РФ в Україну у лютому 2022 року попит на зброю зріс ледь не до небес – європейська “оборонка” не була готова до такого потужного сплеску навіть за умов стовідсоткового завантаження власних потужностей.
Тому очевидно, що сьогодні європейський ОПК вимушений нарощувати виробництво, щоб задовольнити попит – втім, оборонні підприємства натомість хочуть отримати довгострокові гарантії щодо оборонних закупівель від своїх держав.
Таке бажання пов’язане з тим, що сьогодні у оборонних підприємств фактично є два варіанти, як діяти. Або робити ставку на розширення виробництва, ризикуючи тим, що попит через 3-5 років може кардинально впасти і новостворені потужності будуть простоювати.
Або ж отримати гарантії, що країни Європи – які, знову ж таки, роками зменшували бюджети і ігнорували потреби оборонки – будуть закуповувати зброю протягом багатьох років, і що їхні вливання в розширення виробництва будуть окуплені.
Такі вимоги насправді виглядають доволі логічними – наприклад, як відзначає голова оборонного підрозділу бізнес-асоціації ASD Europe Андреа Натіві, компанія, яка власним коштом оптимізувала чи розширила виробництва (зокрема й вирішила проблему з фахівцями та, наприклад, нестачею ключових компонентів) хоче чітко розуміти, а чи буде попит на її продукцію у найближчому майбутньому. Причому, крім безпосередньо довгострокових гарантій, частковим рішенням питання може бути, наприклад, “допомога в оплаті розширення виробництва”.
Разом з тим, тут, звичайно, є й “інший бік медалі”, який полягає в тому, що низка урядів вважає, що оборонні підприємства теж могли б взяти на себе якусь частину відповідальності – зокрема у напрямку пришвидшень поставок, бо, наприклад, у тієї ж BAE Systems через проблеми з нестачею компонентів та логістики терміни поставки деяких броньованих машин зросли аж до семи років, що втричі довше, ніж до лютого 2022 року.
Зрештою, затримки та інші проблеми, з якими зіштовхуються європейські оборонні компанії, можуть призвести до того, що уряди країн будуть шукати зброю поза межами регіону – яскравим прикладом є Польща, яка активно співпрацює з Південною Кореєю і отримає зброю у доволі рекордні строки.
