З моменту вибуху реактора на Чорнобильській АЕС у квітні 1986 року 30-кіломентрова територія навколо неї та прилегле місто Прип’ять були суворо закриті для відвідування.
Але вчені всі ці роки вивчали, як радіація впливає на живу природу, як викинуті в навколишнє середовище радіоактивні матеріали змінили місцеві організми під впливом вкрай небезпечних рівнів іонізуючого випромінювання. Тепер учені вважають, що ризик мутації, розвитку раку і смерті торкнувся далеко не всіх
Знадобляться тисячоліття перш ніж Чорнобиль знову стане безпечним для проживання людей. Люди це розуміють, а тому намагаються триматися подалі, проте тварини все ще живуть тут, незважаючи на всі ризики, пише Science Alert.
Десятиліттями вчених приваблює ця територія, а результати тестів тварин, що мешкають тут, показують, що вони зазнали явних генетичних змін, як порівняти з тваринами за межами Зони відчуження. Але нове дослідження показує, що науці все ще занадто мало відомо про те, як радіація впливає на живі організми.
У новому дослідженні команда з Нью-Йоркського університету зосередилася на вивченні нематод, зібраних у Чорнобильській зоні. Вчені вивчили крихітних круглих черв’яків і виявили, що вони, схоже, жодним чином не постраждали від радіації, незважаючи на всі небезпеки їхнього середовища проживання.
За словами провідної авторки дослідження, біологині Софії Тінторі, вони з колегами зосередилися на вивченні нематод, оскільки ці мікроскопічні круглі черв’яки присутні в різних середовищах існування, зокрема й в інших організмах.
Попередні дослідження вже показали, що нематоди можуть бути неймовірно витривалими: кілька досліджень засвідчило, що вони здатні прокинутися через тисячі років після перебування у вічній мерзлоті.
У нематод дуже прості геноми, а тривалість їхнього життя неймовірно коротка – в результаті за короткий проміжок часу вчені можуть вивчити відразу кілька поколінь. Усе це, на думку вчених, робить нематод ідеальними модельними організмами для вивчення цілої низки речей: від біологічного розвитку до відновлення ДНК і реакції на токсини.
У своєму дослідженні Тінторі з колегами зосередилися на вивченні нематод виду Oschieus tipulae, який зазвичай мешкає в ґрунті. Команда зібрала зразки з гнилих фруктів, опалого листя і ґрунту, використовуючи лічильники Гейгера і захисні костюми. Далі дослідники культивували близько 300 зібраних ними черв’яків у лабораторії та відібрали 15 зразків для секвенування геному.
Далі команда порівняла секвеновані геноми з геномами п’яти зразків нематод того ж виду, зібраних у Німеччині, США, Маврикії, Австралії та на Філіппінах. Результати дослідження показали, що черв’яки були більш генетично схожі один на одного, ніж на інших черв’яків з генетичною відстанню, що відповідає географічній відстані. Водночас учені не виявили жодних пошкоджень ДНК від радіаційного середовища у зразків, зібраних у Чорнобильській зоні.
Вчені також провели тести на нащадках кожного з 20 штамів черв’яків і не виявили кореляції з навколишнім випромінюванням, якого зазнали предки нематод. У результаті команда дійшла висновку, що немає жодних доказів того, що середовище в Зоні відчуження якимось чином впливало на геноми нематод.
Автори дослідження вважають, що їхня знахідка надалі може допомогти дослідникам спробувати з’ясувати, чому деякі люди більш схильні до ризику розвитку раку, ніж інші.
