У тему попереднього посту про наших у Німеччині. Так би мовити, більше деталей про один епізод. Загалом, 9-й день навчання мав бути досить нудним. Ну які можуть бути несподіванки на міжнародних навчаннях, де все завжди за планом? Хіба що селфі не вийде?
Як українські війська на навчаннях у Німеччині позапланово здобули перемогу – прочитайте .
Що таке навчання? Це коли одні грають роль хороших, а другі – поганих хлопців. Хороші хлопці, це BlueFor, їх завжди більше, а тому їхня перемога неминуча. Погані хлопці, це OpFor, які мають трохи побуцатися й героїчно програти. Потім всі тиснуть один одному руки і роблять спільні фото.
Спочатку нашим десантникам і танчикам визначили другорядну роль: стати в другому ешелоні OpFor та обороняти висоту поблизу містечка Равенсдорф. За сценарієм, на кінець дня цю висоту мали зайняти основні сили. Але ж нашим десантникам тільки дай повоювати! «ДШВ – сила! Ніхто крім нас! Хочете опір, ви його отримаєте!» Перша спроба хороших хлопців заїхати парадним строєм на позиції десантників закінчилася повним фіаско. Як і наступні. Наші так просто здаватися налаштовані не були. Серед сил BlueFor навіть пройшла команда: обходити цих «crazy ukrainians» десятою дорогою, тому що штурмувати їх марно. Хто до українців прийде, той звідти і не вийде. На деяких час штурми припинилися.
«Стає нуднувато», – подумали українці і частиною сил вирішили нав’язати противнику активні дій – піти рейдом у глибокий тил противника. Там захопити важливе перехрестя та утримувати його якомога довше. Два Т-84, два БТР-80 і один HMMWV проривають осаду і виходять до точки призначення. День переставав бути томним, злюки-українці явно загрожували вечірньому пиву. З щирим і добрим «fucking chert!» противник почав стягувати до перехрестя значні сили – 8 танків «Abrams» та чотири бронемашини «Bradley», а також значні сили піхоти. Бій тривав понад дві години. Добре порозважалися наші танчики – втрати сил BlueFor склали чотири «Abrams» і два «Bradley». Останні стрімко кидалися в бій, але тільки на горизонті з’являлися наші танки, «Bradley» здувало як вітром. Зупинити опір нашої групи вдалося лише застосувавши вогонь артилерії.
А поки 15(!) посередників фіксували перебіг бою, інша наша частина на 4 БТР, 3 HMMWV та 1 танку вирушили в протилежному напрямку й атакували базу логістики противника. Там в цей час заправники тренувалися заливати в баки паливо, тиловики на майданчиках завантаження тасували ящики, одне слово – тихе тилове життя. Якось так ся стало, що наші десантники його припинили…
Але на те вони й сили BlueFor, щоб зупиняти поганих хлопців. Вже при поверненні до базового табору залишки української групи були атаковані п’ятикратно переважаючими силами противника та були зупинені.
Два дні наші трималися. Рейтинг нашої РТГр – на рівні «клас». Це визнали тут всі. І гордитися нашими ми можемо абсолютно заслужено. Проте наполягаю – не варто недооцінювати готовність і навченість американців. Вони хороші солдати високотехнологічної армії, згадайте як покришили вагнерівців у Сирії… Але тут дещо розслабилися і пропустили кілька хуків. Що врешті викликало неабиякий азарт. Зустрітися з достойним противником – честь. Наша ротна тактична група на якомусь етапі навіть отримала карт-бланш: дозвіл діяти за власним планом і створювати для противника більше незручностей. Американці вижмуть з ситуації максимум користі в питанні навчання своїх солдатів.
Зараз наша десантно-штурмова рота готується до бою в місті, організовують оборону. Спостерігачі вже очікують цікавої заруби…
