Одним із лих нашого часу є втрата відчуття гріха. Ця тема була в центрі роздумів Святішого Отця, якими він поділився в проповіді під час ранкової Святої Меси.
Як так сталося, що цар Давид, «святий Давид», скотився до того, аж забув, що він Божий обранець? Причиною є сповзання у комфортне життя, яке робить серце нечулим. На це звернув увагу Папа Франциск під час Святої Меси в каплиці Дому св.Марти» у п’ятницю, 31 січня 2020 р. Він роздумував над Першим читанням, що було з ІІ Книги Самуїла. Це читання про гріхопадіння царя, який, запалавши пристрастю до дружини одного зі своїх воєначальників, підступом його позбувся.
Дух світу
Давид у цій ситуації подібний до багатьох наших сучасників — людей, які виглядають добрими, щонеділі ходять на Службу Божу, але втратили «усвідомлення гріха». А саме це Папа Пій ХІІ називав «одним із найбільших лих нашого часу». Ми живемо в часи, коли все здається дозволеним, і з цього стану можемо вийти лише завдяки пересторозі когось іншого — або «життєвому ляпасові». Цар Давид вдався до вбивства, щоби владнати ситуацію, яка виникла після перелюбу, і далі провадив спокійне життя, ніби нічого не трапилося…
«Але як великий Давид — святий цар, який зробив багато добра, перебував у глибокій єдності з Богом — виявися здатним на таке? Це не стається з дня на день. Великий Давид поволі скочувався до цього, поволі. Є “миттєві” гріхи, як от вибух гніву, образа, яких не можу проконтролювати. Але є також гріхи, до яких ми скочуємося поволі, через дух світськості. Це дух світу робить так, що ми чинимо грішні речі немов щось нормальне», — підкреслив Папа.
Скотитися до гріха
Святіший Отець пояснив, як саме гріх заволодіває людиною, використовуючи її перебування в зручностях. Тоді, можливо, ми й звертаємо увагу на «миттєві» гріхи та каємося за них, але повільно скочуємося у такий стан життя, в якому певні речі починають здаватися «нормальними», як от: недоплачувати робітникові за понаднормову працю у вихідні дні чи платити лише половину з належного за працю в сільській місцевості тощо.
Папа зауважив, що це лише один приклад, а таких гріхів є чимало. Йдеться про «людей, які здаються добрими, щонеділі ходять до церкви, називають себе християнами», але потрапили у стан «втрати усвідомлення гріха». І не йдеться про якісь речі з давнини: схожі випадки трапляються навколо нас і сьогодні. Й іноді «потрібен життєвий ляпас», щоб зупинитися, спинити це повільне сповзання в гріх. Потребуємо людини, такої як пророк Натан, якого Бог послав до Давида, щоби вказати на його помилку.
Кожен потребує пророка
«Задумаймося трохи: яка духовна атмосфера мого життя? Чи стараюся бути уважним, пам’ятаючи, що завжди потребую когось, хто скаже правду, чи вважаю, що це непотрібно? Чи прислухаюся до зауважень приятеля, сповідника, чоловіка або дружини, чи дітей? Дивлячись на цей випадок із життя Давида, святого царя Давида, запитуймо себе: якщо святий може так сильно впасти, то чи ж не повинні ми, браття й сестри, бути уважними, бо і з нами це може трапитися?» — сказав Папа. Він закликав просити в Господа благодаті, щоби посилав нам пророка — сусіда, дитину, батька чи маму, — які б могли розворушити нас, коли потрапляємо в атмосферу, «в якій здається, що все дозволено».
