Норвегія стала першою країною світу, яка почала експлуатацію винищувачів F-35 на біопаливі. Хоча це позиціюється як “історична кліматична ініціатива”, реальні мотиви рішення лежать не тільки в площині екології.
Джерело: Defence Express
Екологічний виклик
Згідно з Міністерством оборони Норвегії, винищувачі F-35 відповідають за третину викидів CO₂ оборонного сектору країни. Щоб скоротити вплив на довкілля, винищувачі почали заправляти SAF (Sustainable Aviation Fuel) — стабільним авіаційним паливом із вмістом 40% біопалива. Перші польоти з таким паливом відбулися 14 січня 2025 року.
Міністр оборони Норвегії Бйорн Арильд Грем назвав це кроком до досягнення глобальної мети — повного зниження викидів до нуля.
Прагматичний підхід
Однак питання екології — лише частина загальної стратегії. Грем також зазначив, що перехід на SAF має інші переваги:
“Йдеться не тільки про клімат. Це також питання технологічного розвитку та оперативної готовності. Місцеве виробництво стійкого палива може знизити нашу залежність від довгих ланцюгів постачання”.
Основний мотив — підготовка до ситуацій, коли доступ до традиційного авіаційного палива JP-8 буде обмежений, наприклад, у разі війни. Використання місцево виробленого біопалива дозволить Норвегії уникнути залежності від складної логістики.
Досвід США
Подібну сертифікацію своїх військових літаків на біопаливі проводили і США ще у 2000–2010-х роках. Наприклад, винищувач F-22 був сертифікований для роботи на суміші JP-8 та біопалива у пропорції 50:50 ще у 2011 році. До 2016 року більшість американських військових систем і озброєння були сертифіковані для використання біопалива.
Позиція Норвегії
Норвегія — найбільший видобувач нафти у Європі та третій за цим показником у НАТО. Перехід на SAF не має економічного підґрунтя, адже країна не входить до провідних виробників біопалива. Проте це рішення демонструє стратегічний підхід до забезпечення автономності у воєнний час.
Висновок
Попри декларацію екологічних мотивів, Норвегія використовує SAF як спосіб підвищення обороноздатності. Це підхід, спрямований на технологічний розвиток, зниження залежності від постачань і підготовку до можливих кризових ситуацій.
