Життя

Люди звикли, що Я – є. Що можна завжди сказати «Господи, прости»

— Люба, у мене до тебе прохання, — Бог зупинився, зліз з велосипеда і зняв окуляри. Очі у нього були добрі, але після всіх колотнеч в моєму житті, я не знала, чого ще від нього чекати. Я продовжувала дивитися на нього, а він спокійно пив воду. – Важкий підйом був, але зате який вид!

— Що за прохання?

— Так, прохання. Мені треба зайнятися серйозними справами, ти б не могла пожити місяць чисто для себе, з любов’ю до себе, з задоволенням. Зайнятися тим, що тобі подобається, нічого не просити, нічого не планувати і не чекати? Так, ніби мене немає.

— Але ти ж є, — я доторкнулася вказівним пальцем до Бога.

— Звідки ти знаєш? Звідки ти знаєш, хто я насправді? Може, я – плід твоєї уяви, може, я просто твій внутрішній голос, інтуїція.

— У вигляді сорокарічного чоловіка, який обожнює лофери?

Бог розсміявся.

— Люди звикли, що я – є. Що можна завжди сказати «Господи, прости», і ніби як не було гидот. А потім забувається, і знову ллється сморід з нього, тому що завжди можна сказати «Господи, прости».

А якщо що не так – «Це все через тебе, Господи!». А якщо лінь, то «Зроби, Господи, і я більше ні про що не попрошу!». Коли ви навчитеся жити так, ніби мене немає?

— Ніби тебе немає? – я розгубилася. Було відчуття, що у мене відбирають землю з-під ніг, і я починаю провалюватися незрозуміло куди.

— Наче ти і є Бог. Мила, всього місяць. Поживи для себе всього 30 днів. Ти хочеш, щоб хтось полюбив тебе на все життя, а при цьому не можеш полюбити сама себе навіть на місяць.

— Цілий місяць…

— Всього місяць. Всього місяць. Час пролетить швидко, а я привезу тобі гарний магнітик.

Читайте нас : наш канал в GoogleNews та Facebook сторінка - Новини України

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

10 + 19 =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.