Це доволі показовий приклад, який наочно ілюструє політичні нюанси передачі зброї від Європи
Джерело: Defence Express
Кілька днів назад президент Румунії Клаус Йоханніс після зустрічі з президентом США Джозефом Байденом заявив, що його країна готова передати Україні одну батарею ЗРК Patriot із числа тих, що уже поставлені для румунської армії, але ще не введені у стрій. Минуло кілька днів, і тепер по цій темі є нове повідомлення – глава уряду Румунії Марчел Чолаку в інтерв’ю телеканалу Antena 3 CNN заявив, що міністр оборони Анхель Тівар “має сумніви” щодо можливої передачі Patriot для ЗСУ.
Як деталізує в своїй публікації профільний портал Defense Romania, базове питання, яке виникло в цій історії – на яких саме умовах Румунія передаватиме ці ЗРК, тобто взагалі безоплатно, чи за пряму оплату, чи взагалі за кредит. Ну і також- чи матиме Бухарест чим замістити Patriot, який має бути переданий для ЗСУ.
Defense Express в одній із попередніх публікацій уже підіймав цю тему, розповідаючи зокрема про те, що Румунія досі використовує навіть С-75М3 “Волхов”, тому і питає, що буде замість Patriot для України. Але тепер маємо привід розвинути цю тему, тепер уже із воєнно-політичного ракурсу.
Давайте для початку простежимо такий таймінг. Президент Румунії Йоханніс робить заяву про готовність виділити Україні Patriot 7 травня, тобто 6 діб назад. При цьому глава Румунії просто окреслив політичну готовність дати таку зброю, але зробивши “закладку” на те, що конкретні умови йому треба обговорити з іншими представниками керівництва країни під час відповідного засідання.
Минає шість днів, офіційні умови від Румунії ще не заявлені, натомість глава уряду країни посилається на свого підлеглого, тобто міністра оборони, із своєрідним окресленням “простору для торгів”. Відповідно, коли по факту може стартувати реальний процес передачі одного із Patriot румунської армії для ЗСУ – лишається питанням відкритим.
Безумовно, забезпечення в першу чергу власної оборонодатності – суверенне право кожної з країн, особливо сусідів Україні, і тут вони вправі самостійно шукати, як знайти баланс власних інтересів та необхідності допомогти ЗСУ. На цьому тлі природньо, що різні гілки влади можуть в процесі надання військової допомоги для нашої країни ставити власні “рамки”, можуть суттєво уповільнювати процес.
Просто це все наочно ілюструє, чому доволі часто відбувається так, що спочатку йде гучний анонс про намір передати Україні життєво важливу зброю, але потім процес починає “гальмувати”.
