Стало відомо про головні проблеми навчання бійців ЗСУ у Польщі

Темп війни проти РФ диктує скорочення підготовки українських бійців за кордоном та зумовлює цілий ряд проблем, але їх дійсно можливо вирішити

Джерело: Defence Express

Партнери України продовжують активну підготовку українських бійців у межах декількох окремих програм, одна з яких European Union Military Assistance Mission in support of Ukraine – EUMAM. Вона консолідує зусилля членів ЄС, завдяки чому навчання з жовтня 2022 року пройшли понад 62 тисячі українців.

І доволі значна кількість українських військових пройшла тренування у Польщі, у 2023 році – 10,5 тисячі, а у планах на 2024 рік вийти на 12 тисяч. Але не все із підготовкою ідеально, про що свідчить доволі об’ємний та деталізований матеріал Defense One. І попри те, що всі намагаються зробити все якомога краще є цілий ряд проблем.

А головною є дуже обмежений час, що виділений на підготовку. Більшість курсів, як пише видання, розраховані лише на місяць чи трохи довше, що у рази коротше ніж стандартні курси у країнах НАТО. Наприклад, колективне навчання на рівні відділення, взводу та роти триває по одному тижню кожне.

Водночас підготовка на рівні батальйону малоефективна, бо з поверненням в Україну злагоджений на навчаннях у Польщі батальйон, скоріш за все, буде розділений поротно між з’єднаннями, які вимагають поповнення. Також попри те, що паралельно йде навчання штабних офіцерів дуже рідкісна ситуація, коли “піхота” та “штаб” з однієї бригади. При цьому підготовка штабу бригади має займати лише 21 день.

Інструктори також бідкаються на те, що до прибуття самих бійців не знають їх реальні знання та навички. Це особливо важливо для підготовки фахівців за їх спеціалізаціями, наприклад саперів. Може прибути вже досвідчений боєць із бойовим досвідом, якому потрібні додаткові знання, а може бути й людина без будь-якого досвіду, але із відповідною військово-обліковою спеціальністю зі знаннями 20-річної давнини. А це означає необхідність бути готовим викладати курсу абсолютно різного змісту.

Ще одна проблема – попри те, що існує програма підготовки інструкторів, що за логікою має дозволити збільшити кількість та якість навчання в Україні вже українськими силами, воно не завжди ефективно. Бо через активні бойові дії навчені у Європі українські інструктори виконують свої прямі задачі лише кілька місяців, а потім їх переводять у бойові частини. Таким чином час та ресурси на підготовку цінного фахівця, який мав підготовити сотні інших, був витрачений марно.

Також є дуже значна концептуальна різниця в управлінні підрозділами та бійцями. У країнах НАТО із професійними арміями індивідуальний рівень підготовки бійця та офіцера вище, що дозволяє віддавати ініціативу та формувати менш деталізовані накази. Водночас при масовій швидкій підготовці необхідний інший підхід з конкретизацією усього. І таким чином реальна можливість використання принципів командування місією залежить від навченості та досвіду.

І не все залежить лише від України у цьому питанні. Від незначних, наприклад, несумісність польської системи лазертагу з озброєнням, яке використовується для тренування українських бійців, до випадків, коли підрозділи отримають недостатню кількість боєприпасів для навчання. А також найглобальнішої проблеми – Україна може направити більшу кількість військових на навчання, але це впирається у можливість партнерів надати відповідний комплект озброєння. Водночас ситуації, коли партнери беруть на себе підготовку та озброєння всієї бригади “під ключ”, як це зробила Франція, залишаються одиноким випадком.

А попри недоліки є величезний масив позитивних аспектів. Наприклад, використання у підготовки всіх, від стрільця до офіцера штабу реального бойового досвіду. Зокрема штаб взагалі може тренуватись отримуючи реальну картинку з дронів з лінії фронту у режимі онлайн. А укріплення для відпрацювання оборони та штурму зроблені після консультацій з українцями.

І хоча більшість з цих проблем пов’язана із темпом який диктує ситуація на фронті. Але це не означає, що їх неможливо виправити та можливо просто списати лише на реалії війни. Бо якраз реалії війни вимагають максимально ефективного використання ресурсів, яким і є програма EUMAM.