В Італії можуть покарати за неправильне сортування сміття

За неправильне сортування сміття в Італії можуть накласти адміністративне покарання.

Ситуація із сортуванням сміття в Італії є різним у північних і південних регіонах, різною є екологічна культура мешканців.

Щоб припинити процес накопичення відходів та засмічення нашої планети, необхідно навчитись правильно сортувати сміття – процес, при якому відходи поділяються на різні елементи.

1) Навіщо взагалі сортувати сміття?

Все просто — аби його стало менше. Сортоване сміття можна переробити — воно автоматично перестає бути сміттям, а натомість стає корисною сировиною. Якщо ви все скидаєте в одну купу, багато сировини втрачає свою цінність.

2) З чого починати?

Головне, що потрібно — це розуміння необхідності сортування. А далі — трішки самонавчання, плюс — організація процесу у себе вдома/на роботі.

Наперед варто дізнатися, куди саме можна здавати відсортоване сміття. Бо якщо із пластиковими пляшками проблем не мало б виникати, то з мішками поламаних іграшок буде складніше. Без цього знання матимете шанс потрапити у ситуацію, коли рік збиратимете щось, а потім виявиться, що у вашому місті пункту прийому чи контейнера саме для цих відходів взагалі немає.

Що і як (помите чи ні, бите чи ціле) сортувати залежить від можливостей кожного міста.

3) Які є принципи сортування? Що до чого складати?

Загальне правило просте — усе має бути чистим і сухим.

Також усе має бути максимально компактним. Аби не здавати повітря, пластикові пляшки й коробки треба максимально стиснути. Це стосується і всіх картонних коробок — їх теж потрібно стискати.

Щодо організації процесу, то тут все не так складно, як здається. Усе залежить від того, як багато житлових метрів ви готові віддати на сортування сміття. Якщо мінімально, то у приміщенні маєте знайти місце для кількох умовних контейнерів: один — для пластику, металу та скла, другий — для паперу, третій — для поліетиленових пакетів (славнозвісний «пакет з пакетами»). Плюс залишається звичайне сміттєве відро для решти відходів. І не забувайте окремо складати батарейки (їх, до речі, здавати найлегше — можна просто залишати у спеціальних скриньках у багатьох мережевих магазинах).

У паперовий контейнер, зауважимо, можна складати газети, журнали і навіть картонні ящики. А от паперові серветки, кухонні рушники, наклейки, коробки від соку, молока чи йогурту не є вторинною сировиною як папір. Стікери від цукру теж не є папером, бо мають всередині хоч і тонку, але плівку, тому вони непереробні і кидати у контейнер з папером їх не можна.

4) Що означає маркування на етикетках різних товарів? Воно може допомогти у сортуванні?

Так. Коди переробки є універсальними знаками, що використовують для ідентифікації матеріалу, з якого виготовлений предмет чи елемент. Ці «закарлючки» якраз для того, аби сприяти процедурі сортування для подальшої вторинної переробки.

Символи є на батареях, акумуляторах, біоматеріалах, на склі, металі, папері та пластмасі. Щоправда, їх досить багато і запам’ятати усі не так просто. Аби полегшити собі життя, можете видрукувати табличку із кодами, почепити її у зручному та видному місці на кухні й почати привчати себе і своїх близьких до якісного сортування.

5) А який вигляд моє сміття матиме після переробки?

Будемо відвертими, ви його не впізнаєте. Дизайнери за великі гроші продають те, що раніше було у вашому сміттєвому баку: сумки з корків, модні стільці або навіть абажури. Та все ж більшість сировини потрапляє на заводи.

З макулатури виготовляють туалетний, газетний та звичайний папір, а ще технічний і покрівельний картон. Також сучасні технології дають змогу перетворювати макулатуру на тканину.

Із пластикових пляшок спочатку роблять спеціальні гранули, а вже з них можуть виготовляти безліч всього іншого — від таких самих пляшок та іншої тари до тканин, одягу й іграшок.

Скло миють, подрібнюють разом з іншими піском та вапном і плавлять у печі, а тоді розливають у форми. Так отримують нові пляшки, слоїки й інші скляні предмети. Крім того, отриману сировину можуть використовувати на виробництві абразивів, керамічних виробів, ізоляції, плитки та цегли.

З покришок різними методами добувають газ, паливо. Альтернативний варіант переробки шин — подрібнення на крихти. Їх потім можна використовувати для виготовлення килимків для підлоги, підошов для взуття, покриття для тенісних кортів і, головне, у покритті доріг.

Із використаних батарейок дістають цінні матеріали — цинк, марганець, вуглецеві сполуки, нікель. Заводи зацікавлені у їхній переробці, бо це в рази дешевше, аніж виготовляти нову батарейку.

6) До речі, а чому батарейок взагалі не радять викидати зі звичайним сміттям? Вони якогось особливо засмічують довкілля?

Батарейки лише на вигляд маленькі й невинні. Насправді одна пальчикова батарейка, викинута у відро для сміття, потрапляючи на сміттєзвалище, забруднює важкими металами близько 20 квадратних метрів землі. У лісі це територія проживання двох дерев, двох кротів, одного їжака і декількох тисяч дощових черв’яків!

Усе тому, що батарейки містять важкі метали, які навіть в невеликих кількостях можуть заподіяти шкоду здоров’ю людини. Після викидання батарейки її металеве покриття руйнується, а важкі метали потрапляють в ґрунт і ґрунтові води. З ґрунтових вод ці метали можуть потрапити в річки і озера або в артезіанські води, які використовують для питного водопостачання.

То як, починаємо сортувати?

Comments

0 comments

Про Андрій Петренко

Avatar

Залишити відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

1 × 2 =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Ми виявили Ad Blocker!

Для коректної роботи порталу просимо вимкнути Ad Blocker.
На сторінках відсутня агресивна реклама.

How to disable? Refresh