У розпорядженні командування окупаційних військ велика кількість живої сили та техніки. Головна мета противника зараз – вимотати Сили оборони України та знайти слабкі місця в обороні.
Аналітики з ISW проаналізували ситуацію на полі бою та наступальний потенціал армії РФ.
Окупанти все більше покладаються на безпілотники та авіацію під час наступу. У 2024 році ворог збільшив кількість ударів керованими та некерованими авіаційними бомбами. Щоб захопити Авдіївку, вони скинули не один КАБ і ФАБ на місто та його захисників.
Для проведення розвідки противник активно став використовувати дрони. Ще 20 березня в Генштабі України заявили про те, що на Бахмутському напрямку ворог став частіше використовувати FPV-дрони в нічний час доби. Водночас удень противник завдає по позиціях ЗСУ артилерійських ударів.
По всій лінії фронту армія Путіна також активно використовує системи РЕБ. Перевага російської артилерії дає змогу окупантам забезпечувати велику артилерійську підготовку і прикриття російських атак і, ймовірно, дозволяє ЗС РФ систематично руйнувати українські укріплення.
Український оглядач Tatarigami повідомив, що 20 березня ЗС РФ проводять наступальні бої в районі Білогорівки та на інших ділянках фронту, дотримуючись такої послідовності: спочатку йде розвідка за допомогою безпілотників, потім завдає ударів авіація, потім працює артилерія, а далі йде атака піхоти невеликими групами. Зазвичай ворог атакує позиції ЗСУ на відстані від 50 до 150 метрів за підтримки безпілотників.
Щойно противник проб’є пролом на тій чи іншій ділянці фронту, туди кидається штурмова група розміром із роту.
Загальна нестача матеріальних засобів, ймовірно, обмежить можливості українських сил проводити ефективні оборонні операції, а також надасть російським силам гнучкість у проведенні наступальних дій. Брак боєприпасів змушує ЗСУ відмовитися від контрбатарейної боротьби. Також обмеження в боєприпасах не дає можливість українським захисникам відбивати ті позиції, які вони вже втратили.
Розслідування з відкритих джерел показують, що брак боєприпасів і нездатність вести достатню контрбатарейну війну, імовірно, дали змогу російським військам створити стаціонарні артилерійські вогневі позиції, які забезпечили б вищу і тривалішу скорострільність.
Однак добре оснащені українські сили неодноразово показували, що вони здатні перешкодити цій російській наступальній тактиці принести тактичні вигоди.
