Сейбер Джанкшн — 2018

На військових навчаннях “Сейбр Джанкшн 2018” у Німеччині українці показали 100-відсоткову ефективність

Все, фініта ля комедія – навчання «Сейбр Джанкшн 2018» закінчилися. Завантажені під зав’язку подарунками, MRE-шками і емоціями, наші десантники повертаються додому.

Кілька слів у післямову.

На початку керівництво OpFor дещо скептично дивилися на наших: окей, що ще ви можете показати після того фурору, який влаштували десантники 79-ки на аналогічних навчаннях 4 місяці тому? І що за шалені ідеї ви пропонуєте на плануваннях? Та після перших успіхів ставлення почало змінюватися: о, шет, ітс рілли воркінг! Так скепсис перетворився на інтерес: що там українці ще придумають? А на фінальному епізоді в місті, стримані американці з азартом включилися в підготовку і саму гру – стало ясно, що заруба буде мегацікавою. На відміну від 79-ки, у яких тоді були БТРи і танк, зараз у 95-ки не було нічого, крім кількох Хамві. Що зробив ротний за таких умов? Машинами перекрив в’їзди до містечка, а оборону розділив на дві складові: одні глухо тримали оборону в будинках, а інші маневрувати між будівлями. Ще було безліч хитрощів, описувати які було б досить довго, хоча й цікаво, згадати лише знаки на будівлях чи вагон із затиснутими гальмами.. У підсумку спрацювало все: навчальне містечко Убенсдорф трималося більше чотирьох годин. Бої точилися біля будівель, в будівлях і на вулицях. Відео чітко передає атмосферу оборони.

Є безліч скептиків, які рахують все це несерйозним. І МІLES, і сам принцип такого навчання. Не знаю, не знаю… Нічого більш реалістичного у підготовці підрозділів я не бачив. В армії США теж далеко не дурні служать і вони вважають, що саме такий формат є найбільш ефективним.

Після перших же публікацій про хід навчання чимало другорядних (а іноді й досить серйозних) ЗМІ почали подавати новини у стилі «Наша десантура все НАТО перемогла». Сумно, коли заради рейтингу журналісти переступають через здоровий глузд. Мета навчання «Сейбр Джанкшн 2018» – тренування 173-ї повітрянодесантної бригади США. Противника імітував батальйон OpFor. Цього разу батальйон розгорнувся до бригади, хоча батальйонні тактичні групи не дотягували чисельністю до батальйонів. Наша рота входила спочатку в одну, а потім в іншу БТГр. Нам зразу сказали: ваші десантники будуть діяти на самих складих й відповідальних напрямках.

Навчання з 173-ю бригадою проводилося на двох полігонах. Протягом місяця американці відпрацювали масову висадку десанту, марші, наступальні й оборонні дії. Бригаду підтримувала транспортна й тактична авіація, танки, артилерія. Уявляєте масштаб це? Наша ж рота взяла участь лише у трьох епізодах – рейдові дії, прорив оборони противника на ділянці та утримання міста. Інша справа, що в результаті нестандартних рішень командира роти, в наших руках двічі опинялися карти противника з повною обстановкою, що в реальному житті було б величезним траблом для всієї бригади. От якраз тоді керівництво навчаннями й оголошувало паузи для корегування планів. Хоча знову ж – таке корегування не така вже й незвична процедура НАТО – іноді плани навчання корегуються, щоб ще раз розіграти якийсь епізод, навчальна мета якого не була досягнута.

Так що теза, що наша десантура всю нату розігнала, маячня. Хоча тут визнають – ініціативність і рівень підготовки української роти вносить елемент несподіваності і додає інтриги в хід маневрів. Жоден військовий жодної армії не заперечить реальний бойовий досвід. Тому після фрази «ця рота нещодавно повернулася з реальної війни», зазвичай, більшість спірних запитань наших партнерів відпадало. Скажу навіть більше: під час підготовки оборони міста до нас приїхало двоє крепких вже немолодих чоловіків у цивільному. Колишні спецпризначенці, вони мали завдання узагальнювати наш досвід. Запитань по ходу підготовки було багато. Не знаю, що саме у підсумку їх зацікавило, але кілька списаних аркушів вони повезли назад.

Наші десантники мають хорошу індивідуальну підготовку і злагодженість підрозділів. Був момент, коли два взводи нарвалися на засідку з мінометами. В тому бою противник «поліг». Один з американських солдатів, якого наші відправили на вимушений перекур, сказав мені: «Те, як ваші хлопці взяли нас в кліщі, як вони рухалися при цьому, прикриваючи один одного – супер! Наше відділення було вбите зразу, ми нічого не змогли вдіяти». Хіба не приємно таке чути? Але й недооцінювати наших колег, як солдатів, не варто: у них теж є немалий досвід Афганістану й Іраку. Щоправда, там інша війна.

Все сказане вище не применшує успіх наших єнотів – вони красені. 100-відсоткова ефективність у навчаннях – хіба не привід для гордощів? В обороні міста втрати наші і противника співвідносяться як 1:2.

А винахідливості проявили стільки, що чимало наших нереалізованих зараз пропозий взято на озброєння в батальйоні OpFor для майбутніх навчань. В тому ж місті, під час очікування штурму, наші побачили гучномовці оповіщення і запропонували крутити через них звук техніки, що рухається. «Так просто! А ми ніколи не думали про це»! – почули наші.

У штабі OpFor вже хочуть бачити українців постійно. Надто вдало вони вписуються в концепцію Opposing Forces, сил протистояння, які існують для того, щоб тренувати підрозділи армії США в реальному часі.

Наостанок хочу сказати, що цікавих репортажів, яскравих фото й відео могло б бути менше, якби командування роти не йшло назустріч. Ще ніколи мені не було так приємно працювати! Будь-які питання – від присутності в центрі подій чи допомоги з найвигіднішими точками зйомки і до коментарів чи синхронів – вирішувалися миттєво. Тому не можу не подякувати Петру Маснюку та Ivan Fedorenko за розуміння, допомогу та прекрасну взаємодію. Для журналіста таке – вдача. Плюс окреме ”дякую” за співпрацю – Olexij Bobovnikov.

Роман Туровець

Comments

0 comments

Про Андрій Петренко

Avatar

Залишити відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

16 − 6 =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Ми виявили Ad Blocker!

Для коректної роботи порталу просимо вимкнути Ad Blocker.
На сторінках відсутня агресивна реклама.

How to disable? Refresh