С-8ОФП “Бронебойщик” вперше був продемонстрований ще у 2013 році й за 10 років цей некерований реактивний снаряд, втративши найголовнішу особливість, нібито запускається у серію
Джерело: Defence Express
Зі звичною “помпою” у РФ повідомили про початок серійного виробництва нового озброєння – некерованого реактивного снаряда для літаків та вертольотів С-8ОФП “Бронебойщик”. Зазначивши, що цей реактивний снаряд вже прийнятий на озброєння й отримав перше замовлення.
Одразу російські ЗМІ почали розписувати звісно “аналоговнєтні” можливості “Бронебойщика”, який має калібр 80-мм та для пуску використовує стандартні блоки Б8М-1 та Б8В20-А для “нурсів”. За деклараціями рашистів “нова розробка перевершує за потужністю попередні зразки в 5-6 разів”, а дальність пуску становить 11 км.
Але, все що потрібно для сприйняття будь-якої інформації від РФ, це просто легко “поскребти”. Зокрема взагалі про існування С-8ОФП “Бронебойщик” стало відомо ще у 2013 році, коли цю ракету вперше й продемонстрували.
При цьому у всіх можливих деталях, а також й розповіли про неї значно детальніше. Хоча почати можливо з того, що задекларовано дальність у 11 км, ще у 2021 році у тих самих ЗМІ зазначалась, як “балістична”. Тобто мова йде про запуск у режимі кабрування, що в цілому відповідає дальності звичайних С-8 та відповідної точності при цьому.
Більше того, цілком відомі й всі ТТХ цієї ракети, бо “Ростех” понад 10 років намагався “запхати” її на експорт.
С-8ОФП “Бронебойщик”: розріз бойової частини, насічка бойової частини, розріз двигуна, сопло та загальний вигляд
А якщо підняті старішу інформацію, зокрема за 2013 рік, то деталей відносно С-8ОФП “Бронебойщик” стає ще більше. Зокрема зазначалось: “зберігши масово-габаритні параметри свого попередника (довжина – близько півтора метра, стартова вага 17 кг), розробка тульських “зброярів” дворазово перевершує ранні модифікації С-8 за масою вибухової речовини”.
Тобто якось за десять років двократне збільшення ваги бойової частини у порівнянні із першими версіями С-8 розроблених у 60-х роках, перетворилось на “5-6 разів”. А перша версія С-8 мала бойову частину у 3,6 кг при вазі 11,5 кг.
Водночас у С-8ОФП “Бронебойщик”, який має вагу 17 кг, з яких бойової частини 9,5 кг, все ж таки є відмінності. Це використання нового твердого палива, що й дозволило зменшити його частку у вазі ракети. А також можливість налаштування електронного підривача, й спочатку мова йшла про те, що він може бути встановлений на неконтактний, контрактний та відкладений підрив. Але згодом залишився лише контактний та неконтактний, про що говорить офіційні ТТХ від виробника.
Тобто реалізувати найбільш складний, але й найбільш ефективний режим підриву у РФ все ж таки не змогли, застосувавши лише дворежимний детонатор, який можливо реалізувати “на механіці”.
У підсумку
Чи є С-8ОФП “Бронебойщик” чимось новим, а тим паче “аналоговнєтом” – абсолютно ні. Чи становить він додаткову загрозу – так, із розумінням того, що початок серійного виробництва й постачання – це доволі складний та розтягнутий за часом процес. Більше того, 10 років від демонстрації до прийняття на озброєння такого виду боєприпасу, як некерований реактивний снаряд, прямо вказує на певні проблеми з ним.
Навряд у короткостроковій перспективі “Бронебойщик” стане масовим. Хоча вочевидь буде постачатися, в першу чергу, до нового типу авіапідрозділів, на кшталт “елітної” авіагрупи “Шторм” з прямим підпорядкуванням Москві.
