«На першому році життя формується довіра до світу, тому такими важливими є відчуття мами й тата, любові», – психолог Ольга Чмель-Колесникова

Народження дитини – значна подія, яка змінює життя родини і кожного з подружжя. Як пройти цей важливий і непростий етап правильно, уникнути помилок, які трапляються через нерозуміння певних речей і процесів? Як поводитися з новонародженим і чому такими важливими є перші три місяці життя? Чому в жінок буває так звана післяпологова депресія і чому така депресія інколи вражає і чоловіків?

Про це у щовівторковій програмі «Психологічна порадня» 19 березня в ефірі «Воскресіння. Живе радіо» говорила християнський психолог Ольга Чмель-Колесникова.

Чому психологи говорять про «спільну вагітність» пари і так підтримують рішення щодо партнерських пологів? Наразі це тренд, але водночас і не просто новомодне віяння. Ольга Чмель пояснює: дитина з перших хвилин життя потужно вбирає і запам’ятовує всі враження від світу – образи, звуки, дотики, запахи. Це так званий механізм імпринтингу  (від англ. imprint – залишати слід, фіксувати, запам’ятовувати) – образи, сприйняті в певні переломні періоди розвитку, фіксуються у свідомості і транформуються в стійкі поведінкові  програми. Саме тому таким важливим є цей період переходу з одного безпечного середовища – материнського лона, в інше – у світ, який починається з рук батьків, котрі чекають цю дитину.

Існує поняття четвертого триместру вагітності – перших трьох місяців після народження дитини: і педіатри, і психологи говорять про нього як про своєрідний період адаптації новонародженого до нових, незнайомих умов життя поза тілом матері. У цей період дитина дуже швидко засвоює, фактично, всю інформацію зовнішнього світу, набуває життєво необхідних навичок, але й потребує постійного фізичного й емоційного зв’язку з єдиним до цього моменту відомим і знайомим їй світом – мамою. Саме тому так важливо відразу після пологів не забирати новонародженого в породіллі: дитина пережила величезний стрес виходу із безпечного середовища, але ще принаймні три місяці залишається абсолютно безпомічною як фізично, так і емоційно.

Цей період перших місяців нового життя важливий для всіх у родині – і для мами й тата, і  для старших дітей, якщо вони є, і для бабусь-дідусів. Чоловік вчиться бути татом, тому так важливо, щоб він був поряд із жінкою й дитиною у перші дні: недаремно зараз йдеться про надання десятиденної відпустки чоловікам у зв’язку із народженням дитини. Старші діти також набувають важливих досвідів – як прийняти іншого і ділити любов батьків, не відчуваючи ревнощів, як ділитися цією любов’ю самому.

Проте в цьому важливому і прекрасному періоді бувають, причому доволі часто, й «темні» моменти. Один із них – післяпологова депресія жінки. Її ознаки – постійна тривожність, виснаження, можливі психологічні й навіть психічні зриви, коли в жінки з’являється бажання покинути дитину. За словами Ольги Чмель, причин таких станів жінки – предостатньо, як фізіологічних, так і психологічних. Посилюючими факторами можуть бути і досвід стосунків із власними батьками, часто підсвідомий, і незапланована вагітність, а отже – небажаність дитини, і перфекціонізм («я не ідеальна мати, а отже – погана мати»), який часто несвідомо підсилюють родичі, тощо.

Як уберегтися і захистити і себе, і дитину від таких станів? На думку психолога, це, по-перше, поінформованість, яка дасть упевненість і, певною мірою, зніме тривожність і, по-друге,  турбота про жінку – фізична і моральна, особливо з боку чоловіка. Важливий момент щодо батьків мами й тата – бабусь і дідусів: слід пам’ятати, що це – інша сім’я, поважати її автономність, не втручатися тоді, коли про це не просять, і тим більше не критикувати чи дорікати, зокрема, щодо виховання дитини.

Ще одна небезпека, яка може мати серйозні наслідки, – поставити дитину понад усе. Як християнський психолог, Ольга Чмель каже: «Важливо, щоб, попри велику любов, дитина не посіла місце Бога. Не можна ставити дитину понад усе, нехтуючи потребами інших людей. Пам’ятайте: щасливою дитина росте, коли щасливі батьки, між якими є Бог. Статистика свідчить: після народження першої дитини багато шлюбів руйнується. Чому? Бо чоловік відчув себе неважливим як людина, зайвим, нелюбленим.  Тому так важливо і в цей період, і пізніше не забувати про спільне життя з Богом, перебування в просторі молитви – повірте, дитинка це також відчує з перших же днів…».

Пані Ольга також розвінчує кілька поширених міфів, інспірованих, зокрема, і старшим поколінням – наприклад, про те, що не треба надто довго і часто носити малюка на руках, бо можна розпестити дитину. Це абсолютно хибна точка зору, особливо в перші місяці життя, коли дитина потребує постійного близького фізичного контакту і емоційного зв’язку з матір’ю (як у популярному нині слінгу).

«На першому році життя в дитини формується базова установка – довіра до світу, тому такими важливими є оці відчуття мами й тата, любові і прийняття, – каже психолог. – На цьому базується теорія прив’язаності, згідно з якою стосунки в перші 3-4 роки життя людини відіграють основну роль у психологічному розвитку і впливають на поведінкові сценарії впродовж всього життя. Головна ідея цієї теорії Джона Боулбі, британського психоаналітика: кожна людина від народження має потребу в близькості».

Психолог радить: у перший рік дитинка повинна постійно відчувати цю близькість мами й тата. І не рекомендує занадто рано «відривати» від батьків у бік бабусь-дідусів чи нянь. Те ж стосується відсторонення від дитини батька – бо «це не чоловіча справа»: такі моменти створюють відчуження як батька від дитини, так і всередині подружжя; тому не рідкісними є розлучення на другому-третьому-четвертому році, коли такі стосунки стають нормою.

«Сильна емоційна потреба і прив’язаність дитинки до мами-тата триває до півтора-двох років, і це період, коли людина максимально всмоктує ту любов, яка її оточує, яку дають батьки, – каже Ольга Чмель. –  Емоційне відокремлення починається десь із трьох років, коли дитина каже «я сам/сама». Щоправда, буває, що і в п’ять років дитинка не може відірватися від мами. А буває, що в 35, хоча це вже інша історія. Однак причина цієї залежності/співзалежності від батьків – одна: людина свого часу не добрала тієї безумовної любові й довіри, вона не впевнена в собі, у своїй вартісності, не пройшла цей шлях від наповненості любов’ю до самостійності».

Література на цю тему, яку радить християнський психолог Ольга Чмель-Колесникова:

  • Людмила Петрановська. Таємна опора (про теорію прив’язаності);
  • Людмила Павлова: Розвиток дитини – від народження до трьох років;
  • Книги Вільяма і Марти Сірс про перші роки життя дитини тощо.

Comments

0 comments

Про Андрій Петренко

Залишити відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

18 + 5 =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Ми виявили Ad Blocker!

Для коректної роботи порталу просимо вимкнути Ad Blocker.
На сторінках відсутня агресивна реклама.

How to disable? Refresh