Росія своєю політикою на тимчасово окупованій території Луганської області довела вугільну галузь регіону до стану глибокої кризи та фактичного колапсу.
На окупованій Луганщині фіксуються скорочення видобутку вугілля, погіршення технічного стану підприємств, закриття шахт і накопичення заборгованості із заробітної плати перед працівниками. Паралельно деградують металургія, хімічна промисловість, машинобудування, енергетика та виробництво коксу.
Окупаційна політика РФ призвела до того, що колись промислово розвинений регіон перетворився на депресивну територію із занепалими підприємствами, затопленими та закритими шахтами, зруйнованою економікою, відтоком працездатного населення та зростанням екологічних загроз.
Черговою ознакою деградації вуглевидобутку стало припинення діяльності російської компанії «донєцкіє углі», а також значне погіршення показників так званого «топлівно-енерґєтічєского комплексу “родіна”», ключовим активом якого є захоплена Білоріченська шахта. Для продовження роботи «родіна» потребує щонайменше 1,5 мільярда рублів фінансування.
За прогнозами загарбників, у 2026 році на Луганщині очікується скорочення річного обсягу видобутку вугілля на 65% порівняно з минулим роком. Окупаційна адміністрація визнає, що реалізувати заплановані на 2027 рік обсяги видобутку також не вдасться. Там занепад галузі пов’язують з дефіцитом фінансування, труднощами із залученням кредитів, зростанням заборгованості підприємств, браком кваліфікованих кадрів, закриттям шахт і проблемами з очисними забоями.
Падіння вугільної промисловості спричиняє подальшу деградацію інших секторів економіки регіону. Зупиняються переробні й хімічні підприємства, погіршується ситуація в енергетиці. Населення в окупації стикається з втратою роботи та тривалими затримками зарплат, що веде до зниження рівня життя та змушує людей виїжджати в пошуках заробітку і кращих умов.
Особливо небезпечними є екологічні наслідки. Припинення роботи очисних і дренажних систем веде до затоплення шахт, що загрожує забрудненням підземних вод, просіданням ґрунту, руйнуванням будівель і загальним погіршенням екологічної ситуації на великих територіях. У шахтних водах зростає концентрація заліза, сульфатів, хлоридів та важких металів, а їх потрапляння у ґрунти й водоносні горизонти може забруднювати сільськогосподарські угіддя та обмежувати можливості їх подальшого використання.
Таким чином на Луганщині формується не лише економічний занепад, а й масштабна соціальна та екологічна криза, яка за умов російської окупації має тенденцію до подальшої деградації регіону.
