Посилення українського війська винищувачами F-16 — дуже складний процес, протягом якого, ймовірно, будуть час від часу зустрічатися ті чи інші підводні камені
Джерело: Defence Express
Минулого року Данія офіційно стала однією з країн, що погодилася передати Україні вживані багатофункціональні винищувачі F-16 — Копенгаген повідомив, що планує посилити ПС ЗСУ одразу 19 машинами, а восени 2023 року міністр оборони Троельс Лунд Поульсен заявив про “чітку ціль” відправити Україні перший бойовий літак у першому кварталі 2024 року, якщо точніше — орієнтовно у березні-квітні.
Тоді ж він відзначав, що терміни передачі літаків залежатимуть від низки факторів, зокрема наскільки швидко будуть проходити навчання пілоти, а також допоміжний персонал, і також акцентував, що попереду на Україну чекає “велика робота”, щоб “впоратися з ними [літаками] на тих місцях, де вони стоятимуть. Тобто — готовність інфраструктури, а також належний захист аеродромів від російських атак з повітря.
Сьогодні ж ми маємо таку новину — газета Berlingske з посиланням на оборонне відомство Данії повідомляє про перенесення ймовірних термінів передачі першої партії з шести винищувачів на другий квартал цього року, тобто на квітень-червень.
З одного боку, тут йдеться про доволі незначне відтермінування процесів з урахуванням всіх викликів — максимум на декілька місяців (про затримку аж у пів року йдеться з урахуванням, що раніше Данія взагалі планувала поставити літаки вже на початку 2024). З іншого боку, це може бути доволі тривожним дзвінком, що строки у процесах посилення ПС ЗСУ літаками F-16 в цілому зрештою можуть посунутися “вправо”.
У оборонному відомстві Данії напряму не називають причини, з якими пов’язана затримка, але відзначають, а точніше — нагадують, що графік передачі літаків залежить від низки умов — успішної підготовки пілотів, логістики та інфраструктури. Сюди ж насправді можна ще додати та високий рівень захищеності тієї ж інфраструктури, про що вже згадували вище.
Оскільки у Berlingske відзначають, що “перші шість українських пілотів знаходяться у повітрі над [військовою авіабазою] Скрідструпом і можуть бути готові до бойових польотів на F-16 до весни”, то ймовірно, проблемними місцями можуть виявитися якраз логістика і підготовка інфраструктури, на яку банально могло знадобитися більше часу, ніж очікувалося.
Не менш актуальним насправді є й питання захисту тієї ж інфраструктури в умовах обмеженої кількості ЗРК, які вміють збивати балістику, а також ситуацією з протиповітряною обороною в цілому, коли, наприклад, нещодавно Наєв розповів, що ракет до ПЗРК вистачить лише на декілька потужних масованих обстрілів рашистів.
Звичайно, тут варто згадати й той факт, що літаки п’ятого покоління F-35, якими Данія якраз буде замінювати передані Україні F-16, значно затримуються, і виробництво F-35 може взагалі зупинитися через нагромадження оновлень Block 4 та загальний хаос програми, але раніше Копенгаген неодноразово запевняв, що це не вплине на передачу літаків Україні.
Загалом варто вкотре нагадати, що передача F-16 — надскладний процес, під час якого дійсно можуть виникнути ті чи інші труднощі. І навіть той факт, що Норвегія планує приєднатися до програми навчання пілотів ПС ЗСУ і планує відправити до тієї ж Данії два своїх літаки для цих цілей весною-влітку цього року прямо говорить про реальні масштаби цієї програми, в якій насправді цілком можуть бути свої “підводні камені”.
